Одного разу пастух помітив людину, яка вдалині біжить до нього. Коли ця людина наблизилася, юнак дізнався брата.
– Біжи! – кричав брат. – Біжи додому щосили, я догляну за стадом.
– Навіщо?
– Там старик, мудрець. Він хоче бачити усіх синів Ієссея і вже бачив усіх, окрім тебе.
– Але навіщо?
– Вирушай же!
Давид побіг. Піт струмував по його загорілих щоках, що розчервонілися від бігу під колір його кучерявого рудого волосся. Зачекавши, щоб відсапатися, він увійшов до отчого дому.
Молодший син Ієссея стояв, стрункий і сильний, але таким його бачив лише незнайомий юнакові старик. Рідні не завжди можуть сказати, коли хлопчик став чоловіком, навіть якщо дивляться прямо на нього. Але старик побачив. І зрозумів щось ще. Якимсь чином він знав те, що знав Бог.
Господь шукав по усьому царству особливу людину. І в результаті виявилось, що цей солодкоголосий пастух любить свого Господа чистішим серцем, ніж хтось інший в усій землі ізраїльській.
– Схили коліна, – сказав старик з убіленим сивиною волоссям і бородою. Майже по-царськи, хоча він ніколи не був у такій позі, юнак опустився на коліна і відчув, що на його голову ллється масло. Звідкись, з далеких куточків дитячої пам’яті, спливла думка: «Так роблять люди, коли помазують царя! Самуїл робить мене… Ким?»
Єврейські слова не були двозначні, навіть дитина знала їх.
– Ось помазаник Господній!
Ну і день в житті юнака, чи не так? Але чи не знаходиш ти дивним, що ця дивна подія привела юнака не до трону, а до десятиліття мук і страждань? Того дня Давид вступив не в королівський родовід, а в школу скрухи.
Самуїл пішов. Ієссей із старшими синами вирушив воювати. Молодший син, який ще не досяг військового віку, просунувся за посадою в отчому домі: він став посильним і тепер носив провізію братам на передову.
Під час одного з таких візитів на лінію фронту він убив іншого «ведмедя» точно так, як і першого. Цього разу ворог був зростом у три метри, і він був прославленим воїном. У результаті такого незвичайного подвигу Давид став народним героєм.
І згодом опинився в палаці, щоб служити царю з пошкодженим розумом. За обставин, таких же непіддатливих розумному осмисленню, як і вчинки царя, юнакові належало багато чому навчитися.