«Якщо до розсудку ти кликати будеш, до розуму кликатимеш своїм голосом, якщо будеш шукати його, немов срібла, і будеш його ти пошукувати, як тих схованих скарбів, тоді зрозумієш страх Господній, і знайдеш ти Богопізнання» (Пр. 2:3-5).
Хіба ніде в іншому місці Біблії так ясно не описується, як маємо шукати пізнання Бога. О, коли б ми так кликали, навіть підносили наш голос, щоб розуміти Бога!
Чи був такий час у нашому житті, щоб ми піднесеним голосом, від щирого почуття, з глибини нашого серця кликали до Бога, бажаючи більше пізнати Його? Чи хоч раз ми говорили вже Богові: «О, Господи, я хочу Тебе знати, відкрийся мені!?» Американська проповідниця Джой Досен розказує, що вона так звернулася до Бога, і Бог у відповідь на молитву охрестив її Святим Духом. «Ця відповідь була мені вистачальною, – розказує Джой Досен, але я відчула ще більший голод, ще більше бажання глибше й більше пізнати Бога».
Тільки постійне і велике бажання шукати Бога може привести нас до Його пізнання. Байдуже шукання Бога ніколи не приведе до Його пізнання.
Про пізнання Бога пише апостол Павло в Посланні до Колосян (1:9-10) так: «Через це то й ми з того дня, як почули, не перестаємо молитись за вас та просити, щоб для пізнання волі Його були ви наповнені всякою мудрістю й розумом духовним, щоб ви поводилися належно щодо Господа в усякому догодженні, в усякому доброму ділі приносячи плід і зростаючи в пізнанні Бога». Ці останні слова десятого вірша говорять, щоб ми зростали в пізнанні Бога. Це наче підсумок того, що написане вище. Прочитаймо ще раз це місце Святого Слова (Кол.1:9-10): «Через це то й ми з того дня, як почули, не перестаємо молитись за вас та просити, щоб для пізнання волі Його були ви наповнені всякою мудрістю й розумом духовним, щоб ви поводилися належно щодо Господа в усякому догодженні, в усякому доброму ділі приносячи плід і зростаючи в пізнанні Бога».
Пізнання Бога є підвалиною всього, є фундаментом вічного життя. Про це пише апостол Іван у Євангелії (17:3): «Життя ж вічне – це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його».
Або прочитаймо Послання до Филип’ян (3:8). Апостол Павло пише: «Тож усе я вважаю за втрату ради переважного… – Чого? – познання Христа Ісуса, мого Господа, що я ради Нього відмовився всього, і вважаю все за сміття, щоб придбати Христа». Для апостола Павла було найважливіше знати Бога як Спасителя, Зцілителя, Прощаючого, Милуючого, Люблячого, як Учителя, Господа, Хрестителя Святим Духом і т.д. Усі ці характеристики приводять до одного, щоб пізнати Бога, як близького приятеля.
Любі в Господі! Де ми знаходимося? Наскільки ми знаємо Бога? Ми знаємо Його як Спасителя, як Хрестителя, як Утішителя? З життя ми знаємо, що найбільше знаємо того, хто є нашим приятелем, а не якоюсь офіційною особою.
Чи думали ви колись, чому людину не можна задовольнити ніякими матеріяльними речами, культурою чи якимись розвагами – нічим? Чому? Бо людина має дух і найбільше задоволення може мати в духовній спільності з Богом. Ні від одної людини, яка б духовна вона не була, ви не отримаєте стільки духовного задоволення, скільки може дати Бог. Здебільшого люди шукають задоволення духовних потреб в інших людей. Але в людей ви не знайдете його Шукайте задоволення духовних потреб у Бога.
Зрозуміло, коли ви маєте близький духовний зв’язок із Богом і Він наповнює вас Своєю любов’ю, то ця любов переливається через вас і до інших. Ми можемо дати і для інших щось духовне, але тільки тоді, коли отримаємо його від Бога. Коли ж не отримаємо, то що будемо давати? Спраглим Бог дає безпосередньо, а не через інших, хоч може давати й через інших, якщо бачить бажання.
Чи є які практичні поради чи приклади із Слова Божого, як розпочати шукати пізнання Божого характеру?
1) Всяка глибина пізнання Бога починається від покірливости перед Богом. Ми маємо признатися передусім, як мало ми знаємо Його. А коли знаємо трохи, то признаймося, що цього замало, що ми бажаємо більше пізнати Його. Коли ми йдемо до школи чи до вищого навчального закладу з уявленням, що дуже багато знаємо, то мало чого можемо навчитись. Той придбає знання, хто відчуває цю потребу; той, що йде до школи, бажаючи чогось навчитись, а не зробити кар’єру чи в пошукуванні легкого хліба.
Дуже часто безбожники входять у дискусію з віруючими. Вони намагаються доказати віруючому, що Бога немає. Безбожники Його не знають, і, коли не мають бажання Його пізнати, як можуть говорити взагалі на цю тему? Покірливість потрібна для пізнання Бога.
2) Найбільше бажання нашого серця має бути – бажання знати Бога! Коли не має цього бажання, просімо, щоб Бог дав його, а коли вже маємо, молімо Господа, щоб його збільшив, підсилив, помножив і розпочнімо Його шукати як учить Біблія в Приповістках і в пророка Єремії – як скарбу.
3) Звернімо увагу на деякі місця Слова Божого, що закликають нас шукати пізнання Бога. В Посланні до Ефесян (1:17) написано: «Щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам Духа премудрости та відкриття для пізнання Його». Коли ви читаєте цей вірш, поставте на місце займенника «вам» своє ім’я, і нехай цей вірш Божого Слова стане вашою молитвою.
А чи бажаємо ми, щоб змістом нашої молитві стали слова Святого Письма, записані в Посланні до Филип’ян (3:8-10)? «Тож усе я вважаю за втрату ради переважного познання Христа Ісуса, мого Господа, що я ради Нього відмовився всього, і вважаю все за сміття, щоб придбати Христа, щоб знайтися в Нім не з власною праведністю, яка від Закону, але з тією, що з віри в Христа, праведністю від Бога за вірою, щоб пізнати Його й силу Його воскресення, та участь у муках Його, уподоблюючись Його смерті» Скільки є з поміж усіма християнами на світі таких, які моляться, щоб пізнати участь у Христових муках, уподоблюючись Його смерті?
Чому більшість сучасних християн не знають сили Христового воскресення? Бо не беруть участи в муках Його. Як з історії Церкви минулих віків, так і нині знаємо, що де більші терплять переслідування, гоніння за ім’я Христове, там більше є учасників у муках Христових, і такі діти Божі мають більше сили Христового воскресення.
Апостол Павло не втікав від мук за Христа, не втікав від страждання за ради Його імени, бо хотів бути ближче до Христа, хотів ближче пізнати Його. Коли наших братів і сестер переслідують, ми маємо бути учасниками їх переживань, разом терпіти всі їхні злигодні і втрати, тоді і ми будемо мати силу Христового воскресення.
4) Як приклад з Біблії шукання і пізнання Бога можемо взяти Мойсея. В Книзі Виходу (33:13) читаємо, що Мойсей каже до Бога: «Тож тепер, коли знайшов я милість в очах Твоїх, об’яви ж мені дорогу Свою, і я пізнаю, як знайти милість в очах Твоїх…», і в 18 вірші Мойсей продовжує, кажучи до Бога: «Покажи мені славу Свою!».
Передусім, щоб знайти уподобання в когось, щоб мати прихильність, ви повинні пізнати цю особу зблизька і для цього робити якусь приємність тій особі, наприклад, догоджувати, приносити їй подарунки і т.п. Мойсей знав, як осягнути прихильність Божу, і тому молився такими словами: «Боже, скажи мені, як Тобі догодити, щоб подобалося Тобі». Мойсей молився так, бо знав, що на таку молитву він одержить відповідь. Опісля він просить Бога показати йому славу Свою. Чи молились ми колись такою молитвою?
Насамперед треба усвідомити, що значить слава Божа. Отож, слава Божа є наче підсумком Його єства, Його істоти. Наприклад, ми кажемо «добрий чоловік». Що це значить? Ми розуміємо під словом «добрий», що він співчуває, любить, вислухує інших, старається їм допомогти, розуміє їх… Як підсумок цих атрибутів ми кажемо, що ця особа «добра».
Що означає слово «слава»? Походить воно з грецького слова «важкий». Коли стародавні греки хотіли підкреслити цінність якоїсь речі, то казали, що вона варта вазі золота. Із золотом пов’язали значення чести, поваги, пошани, хвали, визнання.
Бог – це безмірність любови, величности, хвали, недослідженість у Його мудрості й недосягненності в Його розумінні. Це все є Його слава.
Що відповів Бог на Мойсеєву молитву? По-перше, коли ти, Мойсею, бажаєш бачити славу Божу, то маєш зійти на вершину гори. Бог не буде сходити до тебе. Друзі, ми маємо зійти на вершину в нашому духовному житті, щоб побачити Божу славу. Що значить сходити на вершину? Ви знаєте, що чим вище ви піднімаєтесь, тим менше сподіваєтесь людської помочі, тим більше ви самітні. На вершину гори Еверест піднялися тільки дві особи. Це річ дуже трудна, умови жорстокі, круті скелі й усе нижча й нижча температура. Та й багато харчів не можна брати з собою, бо тяжко нести, а Бог не дає Мойсеєві навіть хоч би якоїсь допоміжної линви. Мойсей має добиратися на вершину сам. Спочатку супроводив його Ісус Навин, але він мав залишитися в певному місці. Лише насамоті ви можете зобачити славу Божу, любі брати та сестри!
По дорозі на вершину Бог, як сказано, не обіцяє Мойсеєві нічого, ні харчів, ні затишного, теплого куточка для відпочинку. Не обіцяє і доброї сонячної погоди. Може спіткати Мойсея і буря і холод. Бог не обіцяє і для нас, любі, вигід матеріяльного життя, коли ми бажаємо побачити славу Божу, коли бажаємо досягнути духовних вершин. Але одне Бог обіцяє, тільки одне – показати Свою славу!
Бог є вірний. Він показує Свою славу кожному, хто попросить у Нього в молитві, але будьте готові піднятися на вершину. Як довго прийдеться підніматися? А це залежить від кожного з нас. Наскільки ми готові прийняти кожну наступну річ, приготовлену для нас Богом, настільки будемо скоріше на вершині. Тут найважливіша – слухняність. Кожний непослух означає, що ми затримуємося на дорозі, не піднімаємося вище.
Мойсей залишив по дорозі вірного приятеля Ісуса Навина, був голодним, терпів холод, йому боліли ноги. Можливо, навіть не завжди відчував коло себе Божої присутности, але він ішов, ліз, підіймався вверх на вершину. Що спонукувало його вирушити в цю подорож? Слово Боже! Бог дав обітницю в Своїм Слові, і це для Мойсея було найбільшим запевненням. Бог був там, де Він обіцяв.
Як ми віримо в Божі обітниці, записані в Слові Божим? Чи так, як вірив Мойсей? Чи варто терпіти стільки невигід, стільки злигоднів, щоб побачити славу Божу? Для Мойсея було найважливішим побачити Божу славу. Бог об’являє Свою славу і сьогодні кожному згідно з нашим бажанням пізнати Його характер, Його славу.
Апостол Петро дає ось цю пораду: «Докладіть до цього всю пильність, і покажіть у вашій вірі чесноту, а в чесноті пізнання, а в пізнанні стримання, а в стриманні терпеливість, а в терпеливості благочестя, а в благочесті братерство, а в братерстві любов. Бо коли це в вас є та примножується, то воно зробить вас нелінивими, ані безплідними для пізнання Господа нашого Ісуса Христа» (2 Петра 1:5-8).
Нехай Дух Святий запалить наші серця бажанням більше й більше пізнавати Бога.
КІНЕЦЬ