У середині XIX століття в Європі поширилася практика приймати пологи в лікарняних умовах. Доти акушерки приймали пологи по домівках, і будь-які ускладнення могли без вчасної лікарської допомоги призвести до смерті. Проте зі створенням пологових палат у лікарнях становище не сильно покращилося. З одного боку, безпосередня смертність під час пологів сильно скоротилася. Але в більшості породіль незабаром починалася сильна гарячка, і за кілька днів вони все одно гинули. Тільки цього разу – з діагнозом «пологова гарячка».
Які тільки припущення не робив австрійський лікар Ігнац Земмельвейс (1818-1865) про причини цієї недуги! Він і змінював положення тіла породіллі під час пологів, і забороняв дзвонити в похоронний дзвін, коли його можуть почути породіллі, – усе намарно. Але якось, ідучи в пологову залу після розтину трупів у морзі (це звалося «анатомічний театр»), він запропонував своїм асистентам ретельно вимити руки.
Пропозицію сприйняли з чималим подивом. Навіщо мити руки, якщо зараз знову доведеться їх забруднити в крові? Але професор таки наполіг на своєму. Результат виявився вражаючим: пологова гарячка відступила! Намагаючись пояснити цей несподіваний ефект, Земмельвейс висловив припущення, що на руках у лікарів, які робили розтини трупів, залишалися «частинки смерті», які й призводили до згуби пацієнток, потрапляючи в їхні тіла.
Ми сьогоднішні, що наслухалися про бактерії, не можемо не здивуватися: яким же близьким до істини було осяяння доктора Земмельвейса! Але тоді з його теорії зробили посміховисько. Адже кожен знає: передова медицина не знає ніяких «частинок смерті»! Позаяк професор продовжував наполягати на своїй «антинауковій» теорії, його згодом позбавили і звання, і лікарської практики. Але доктор Земмельвейс не заспокоївся й решту свого життя закликав колег мити руки. Зрештою його запроторили в лікарню для психічнохворих, де він, за іронією долі, помер від зараження крові – тієї самої хвороби, від якої рятував своїх підопічних. Пологова гарячка, «хвороба брудних рук», повернулась у лікарняні палати й панувала там іще ціле століття – доки дослідження, зрештою, встановили справжню причину цієї смертоносної недуги.
Але ще за 3500 років до революційної пропозиції доктора Земмельвейса Господь повелів Мойсеєві записати: «Той, хто доторкається до всякого мертвого тіла людини, то буде нечистий… Кожен, хто доторкується до померлого, до тіла людини, що померла, і не очиститься, він занечистив Господню скинію» (Книга Числа 19:11,13).
Біблія дає дуже багато надзвичайно детальних гігієнічних приписів як щодо самої процедури очищення, так і щодо дотримання карантину. Особливу увагу Писання приділяє дотриманню гігієни у воєнних умовах. Війни завжди забирали величезну кількість життів не лише через безпосередні бойові дії, але й через епідемії, що ширилися через пересування військ. А Закон Мойсея велить: «Коли табір вийде на ворогів твоїх, то будеш стерегтися всякої злої речі… А місце на потребу буде тобі поза табором, щоб виходити тобі туди назовні. Лопатка буде в тебе на поясі твоїм; і станеться, коли ти сидітимеш назовні, то будеш копати нею, і знову закриєш свою нечистість» (Книга Повторення Закону 23:10,1314).
Давні люди ще довго нічого не знали шляхом загального одкровення (науки, медицини) про хвороботворні мікроорганізми. Але у своєму особливому одкровенні Бог наперед дав Своєму народові повеління, як захиститися від їхнього згубного впливу.