Щоразу, коли нам видається, ніби вказівки Біблії суперечать даним науки, причина виявляється не в Писанні, а в обмеженості наших знань. Дані наукових журналів застарівають зі швидкістю друкарського станка, який штампує наступні випуски. Натомість Писання дедалі більше відкривається нам в усій своїй мудрості й повноті. Бо ж сказав Господь: «Поправді ж кажу вам: доки небо й земля не минеться, ані йота єдина, ані жаден значок із Закону не минеться, аж поки не збудеться все» (Євангеліє від Матвія 5:18).
Біблія і Всесвіт мають Єдиного Автора, а тому між ними, між Його природним (загальним) і надприродним (особливим) одкровенням справжніх суперечностей немає і бути не може. Видатний християнський апологет і богослов IV століття Василій Великий (330-379) так про це пише у своїх «Бесідах на Шестиднів»: «Але якщо в сказаному досі щось тобі здається правдоподібним, то звернися з подивом до Божої премудрості, яка це так облаштувала. Бо подив перед великими предметами не зменшується, коли відкрито спосіб, яким сталося будь-що незвичайне. А якщо й не відкрито, то простота віра нехай буде міцніша за докази розуму».
Воістину: «Вірою ми розуміємо, що віки Словом Божим збудовані, так що з невидимого сталось видиме» (Послання до євреїв 11:3).
КІНЕЦЬ