Християнство спирається радше на ідентичність свого Засновника, ніж на Його вчення, і саме ідентичність Ісуса завжди була в центрі євангельських подій. Коли Він увійшов до Єрусалима, «то здвигнулося ціле місто, питаючи: Хто це такий?» (Мт. 21:10). Коли Він вгамував бурю на морі Галілейськім, Його друзі говорили між собою: «Хто ж це такий, що вітер і море слухняні Йому?» (Мк. 4:41). Коли Він помилував повію, що розкаялася, люди гомоніли: «Хто ж це Такий, що прощає й гріхи?» (Лк. 7:49). Здивований тим, якою може бути справжня ідентичність Ісуса, Ірод запитав: «Хто ж Оцей, що я чую про Нього речі такі?» (Лк. 9:9). Наразі немає нічого важливішого за те, щоб знайти правильну відповідь на це запитання.
Прихід Месії мав неймовірно велике значення для юдейського народу, але Біблія надає Ісусові два ще більш дивовижні визначення всесвітньої значущості. Перше зустрічаємо в Євангелії від Івана, яка починається визначенням Ісуса як «Однородженого від Отця» (Ів. 1:14) і закінчується твердженням, що «Ісус є Христос, Божий Син» (Ів. 20:31). Твердження, що Ісус – Син Божий, не означає, що Бог Отець народив сина, як будь-який людський тато. У такому разі Ісус був би нащадком Отця, але це не так. Усередині Божества Отець і Син мають взаємини, які далеко виходять за межі тих, що існують між членами людської родини. Ісус підкреслив це, коли сказав слухачам: «Ви від долу, Я – звисока» (Ів. 8:23). Ще чіткіше Він дав зрозуміти це Своїм учням, мовивши: «Отця не знає ніхто, окрім Сина» (Мт. 11:27). Ісус не просто якийсь син Божий із багатьох, але єдиний Син Божий, «Однороджений від Отця».
Ісус мав народження, але не мав початку. Його життя не почалося з Його зачаття ані навіть з Його народження, яке лише позначило Його появу на землі як людини. На відміну від усіх інших людей, Він Сам вибрав народитися, додати людську природу до Своєї божественної природи, не припиняючи при цьому ані на мить перебувати в ній. Був такий час, коли Ісус не був людиною, але ніколи не було часу, коли Він не був Богом. Він одвічно був Сином Бога, але в означений час зволів увійти в історію, відкрити Себе як Сина Людського та поєднати дві природи в одній Особі. Ми це ніколи не зможемо зрозуміти, але це твердо закарбовано в Біблії.
Ісус закарбував це унікальне твердження Своєю відповіддю первосвященикові Каяфі. Коли той запитав Його: «Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, чи Христос Ти, Син Божий?», Він відповів: «Так, це так, як ти сказав» (Мт. 26:63,64 NIV). То чому ж тоді хрест судився цій унікальній в усій історії людства Особі, Яка наочно довела, що Її твердження про Себе як про Сина Божого правдиве?