Поглянувши зблизька на Його жертву, ми переконаємося в тому, що розп’яття Ісуса ні за що не повинно було статися. Він не тільки не скоїв нічого з того, у чому Його звинувачували, а й навіть не мав жодної вади як людина. Щоб збагнути значення Його смерти, слід копнути глибше, слід повернутися до Його народження та навіть ще далі в минуле. Це пояснить, що саме відбувалося на хресті та чому Ісус обрав пройти через це. Біблія ясно стверджує це дивовижним висловлюванням: «Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної» (Фил. 2:6-8).
У цих двох реченнях містяться вісім великих істин; не лишимо ж поза увагою жодної з них.
1 Ісус був «в Божій подобі». Це не означає, що Він був фізично таким самим, як і Бог, позаяк «Бог є дух» (Ів. 4:24). Натомість це означає, що навіть ще до того, як почав плинути час, Ісус мав всі ознаки та природу Бога. Простіше кажучи, Він був Богом одвічно, по-справжньому та суцільно.
2 Він «не вважав за захват бути Богові рівним». Попри всю славетність Свого небесного існування, Він не тримався за нього так, ніби все інше не має ніякого значення, але полишив то задля користі інших.
3 Він «умалив Самого Себе». Це речення буквально означає «Він спустошив Себе», що лише підтверджує попередні слова. Він полишив велич і славу, які були одвічно з Ним на небі, не позбавивши при цьому Себе ані малої частини Своєї божественної природи.
4 Він «прийняв вигляд раба». Будучи істинним Богом, Він став слугою, причому не тільки Свого небесного Отця, а й усього людства. Як Він Сам сказав Своїм послідовникам: «Я серед вас як службовець» (Лк. 22:27).
5 Він «став подібним до людини». Він став тим, ким ніколи не був раніше. Залишившись сповна Богом, Він став ще й сповна людиною. Як пише британський теолог Дж. Пеккер: «Бог став людиною; божественний Син став юдеєм; Всемогутній явився на землі безпорадним людським немовлятком, неспроможним ні до чого, окрім як дивитися очима, звиватися та вигукувати, якого треба годувати, змінювати пелюшки і навчати, як будь-яку іншу дитину… Що більше задумуєшся над цим, то більше все це приголомшує».
6 Він «подобою став, як людина». Утім, хоч на вигляд Він був звичайною людиною (без німбу чи крил), в Ньому було значно більше ніж бачило око. Ті, хто називав Його «сином теслі» (Мт. 13:55), не втямили значно більшу істину про Нього. Хоч Він і був реальною людиною, а не тільки мав її вигляд, але водночас залишався Богом.
7 Він «упокорив Себе». Ісус залишив небо заради землі не вимушено, а добровільно. Він Сам вирішив покинути вічність і підкоритися обмеженням часу та простору.
8 Він став «слухняним аж до смерти, і то смерти хресної». Він знав точно, що на Нього чекає в Його земній місії, а не опинився несподівано в «Пастці-22», змушений робити щось проти Своєї волі. Проте, хоч Він наперед знав, що задля того, щоб виконати місію Свого життя, Йому треба буде вмерти, це не похитнуло Його рішучості сплатити таку ціну. Смерть на хресті була варварським способом страти, що не застосовувався Його власним народом, юдеями, а римляни її приберігали для тих, кого вважали покидьками людства.
То чому ж тоді Бог в Особі Ісуса Христа залишив небо, став людиною, підкорився всім труднощам і скрутам життя на землі й дозволив Себе лихословити, переслідувати, піддавати тортурам і насамкінець смерти в найпринизливіший спосіб, відомий людству? Відповідь на це запитання узагальнено дав апостол Павло у своєму листі до групи перших християн у Коринті: «Бо ви знаєте благодать Господа нашого Ісуса Христа, Який, бувши багатий, збіднів ради вас, щоб ви збагатились Його убозтвом» (2Кор. 8:9).
Розглянувши це твердження крок за кроком, ми знайдемо відповідь.