На жаль, допотопна людина не скористалася наданою їй Богом можливістю покаяння. «Бачив Господь, що велике розбещення людини на землі, і ввесь нахил думки серця її тільки зло повсякденно» (Буття 6:5), відтак через розповсюдження в світі гріха Бог наслав на землю потоп. Після цього Творець дає людям перший звід законів (Буття 9), який отримав у рабиністичній традиції назву «Заповіт Ноя» або «Сім заповідей нащадкам Ноя». Заповіді, що маються на увазі в цьому Заповіті, такі:
- заборона ідолопоклоніння – віра в істинного Бога,
- заборона богохульства – пошанування Бога,
- заборона вбивства – повага до людського життя,
- заборона подружньої зради – повага до сім’ї,
- заборона крадіжки – повага до власності,
- заборона їсти тіло живої тварини – повага до будь-якого життя,
- заборона неправедного суду – повага до справедливості.
Відповідно до класичного іудаїзму, Заповіт Ноя вважається тим необхідним мінімумом, який Тора покладає на все людство. Усі народи зобов’язані слідувати його постановам. Будь-який чужинець, який прийняв і виконує ці заповіді, отримає статус жителя-прибульця в народі Ізраїлю. Більше того, згідно з Маймонідом, будь-який не єврей наслідує Царство Небесне, якщо дотримується Заповіту Ноя.