Відповідність суспільного та юридичного законів якого-небудь народу абсолютним та незмінним нормам Божого морального закону служить не лише надійним критерієм їхньої справедливості, а й необхідною умовою благоденства цього народу. Однак умова ця не є достатньою. Сама по собі наявність та неухильне виконання законів може бути ознакою не лише громадянського суспільства, а й поліцейської держави. Украй важливо, щоб у суспільстві ще й дотримувалися правильної ієрархії правових сфер.
3.1 Ієрархія правових сфер
Мабуть, найбільший вплив на сучасні уявлення про біблійний розподіл правових сфер справили праці англійського філософа XVII століття Джона Локка (1632-1704). Важко переоцінити, наскільки його ідеї вплинули на розвиток теорій формування громадянського суспільства та виховання його членів. Загальне визнання отримали праці Локка «Дослід про людське розуміння» (An Essay Concerning Human Understanding, 1690), «Думки про виховання» (Some Thoughts Concerning Education, 1693), «Розумність християнства» (The Reasonableness of Christianity, as Delivered in the Scriptures, 1695). Але найфундаментальнішою працею, яка безпосередньо присвячена питанням політики, є його книга «Про громадянське управління» (Two Treatisesof Government, 1689), в якій нараховується 1500 біблійних посилань!
Висхідне положення правової системи громадянського суспільства Локк формулює так: «Оскільки всі люди рівні та незалежні, тому жоден із них не повинен завдавати шкоди життю, здоров’ю, свободі чи власності іншого; бо всі люди створені одним всемогутнім та нескінченно мудрим Творцем; усі вони – слуги одного верховного Володаря, і послані у світ за Його наказом і в Його справах».
Слідуючи ідеям Локка, ми можемо виділити в суспільстві чотири основні правові сфери (юрисдикції) у порядку їхнього виникнення:
- особистість
- сім’я
- церква
- держава
Порядок виникнення цих правових сфер визначає їхню ієрархію з боку як їхньої цінності, так і правової пріоритетності. Цілком природно перевіряти вторинне первинним, а не навпаки. Згідно з Біблією, і Церква (спільнота тих, хто вклоняється Богові), і сім’я, і особистість існували й були наділені від Бога певними правами ще до виникнення держави. А тому права особистості, сім’ї та Церкви пріоритетніші за державні. Виходячи з цього, не церква, особистість чи сім’я оцінюються за критерієм їхньої відповідності інтересам держави, а навпаки, відповідність держави своєму призначенню перевіряється тим, чи захищає вона або ні права та інтереси особистості, сім’ї, Церкви.
3.2 Розподіл функцій суспільства за правовими сферами
Крім підтримання правильної ієрархії правових сфер, украй важливо дотримуватися відповідності різних функцій суспільства до тих юрисдикцій, до яких Біблія відносить ці функції.
Праведність (слідування моральним принципам) – єдина вимога, яка розповсюджується на всі чотири юрисдикції. Щодо іншого ж Писання дуже чітко розподіляє функції суспільства на конкретні правові сфери. Причому розподіл цей не завжди збігається із загальноприйнятим уявленням про те, до якої юрисдикції ті чи інші функції належать.
Турбота про бідних. У Писанні жодного разу не згадується відповідальність держави за турботу про бідних. Це прерогатива Церкви. Про відповідальність Божого народу за знедолених у Біблії говориться більше двохсот разів! Мала ефективність державних програм соціальної допомоги давно вже є добре відомою. Підвищення податків заради потреб соціально незахищених верств не збільшує «коефіцієнт корисної дії» державної бюрократичної машини, не знижує ступінь її корумпованості та кількість можливих зловживань.
Добре, коли держава (зі згоди суспільства та під його контролем) виявляє турботу про знедолених громадян. Але це ніяк не знімає з Церкви тієї відповідальності, що покладена на неї Господом: «Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем оця: зглянутися над сиротами та вдовицями в утисках їхніх, себе берегти чистим від світу» (Якова 1:27).
Правосуддя. З іншого боку, рівний доступ усіх членів суспільства, зокрема й бідних, до правосуддя – відповідальність держави. Біблія неодноразово говорить про обов’язок правителів вершити суд без упередженості, бо й багаті, й бідні, й «свої», й «чужі» – усіх було створено за образом Божим, і всі мають рівні права на справедливий суд: «Відкиньте зло ваших учинків із-перед очей Моїх, перестаньте чинити лихе! Навчіться чинити добро, правосуддя жадайте, карайте грабіжника, дайте суд сироті, за вдову заступайтесь!» (Ісаї 1:16-17).