П’ята основа для духовного зростання звучить дуже просто: знайдіть час. Час для вивчення Слова Божого, для молитви, для свідчення і для спілкування. Усі ці складники духовного зростання повинні гармонійно сполучатися у вашому християнському житті. Це можна порівняти зі стільцем, який не може стояти на одній нозі. Так і ваше духовне життя зазнає краху, якщо ви зневажите хоча б один із аспектів. Якщо ви дивитеся на першу церкву, описану в Діях святих апостолів, то виявите цей принцип: „І вони перебували в науці апостольській, та в спільноті братерській, і в ламанні хліба, та в молитвах“ (Дії 2:42). Незабаром вони почали проповідь по всьому побережжю Середземного моря. Це основний доказ того, що Божа благодать була з ними.
Я хотів би зробити особливий наголос на тому, як важливо завчати уривки зі Священного Писання напам’ять. Псалмоспівець говорить: „Я в серці своїм заховав Твоє слово, щоб мені не грішити проти Тебе“ (Пс. 118:11). Коли я тільки прийняв християнську віру, у мене була велика кількість проблем, особливо з сексуальними бажаннями і нетерпінням. Інколи мені здавалося, що моя віра розпадається, як картковий будиночок. Мені дуже допомогло вивчення Слова Божого, і не просто вивчення, а запам’ятовування цитат. Але якщо ви запитаєте сьогодні пересічного християнина, чим він займає свій молитовний час, він відповість, що кожного дня читає один псалом та йде на роботу. Але Ісус чекає від нас не цього. Знаходячись у пустелі і протистоячи дияволові, він цитував Писання. Його вчення показує, наскільки добре Він знав Слово Боже. Його відповіді фарисеям і книжникам свідчать про те, що Він добре вивчив Старий Заповіт від початку і до кінця. Пам’ять, заповнена словами з Біблії, – це сильна зброя.
Якщо ви хочете виділити час для читання Біблії кожного дня, то повинні докласти для цього чимало зусиль. Для декого це буде означати ранній підйом вранці (наприклад, у шість чи шість тридцять). Активним працівникам легше спілкуватися з людьми, ніж налагоджувати стосунки з Богом. Якщо ви – містик за натурою, вам, можливо, буде легше заховатися в шафі з ліхтариком і Біблією. Для пересічного ж християнина, який органічно вписується в суспільство, час наодинці з Богом здається достатньо важким і незвичним. Нам доводиться говорити „ні“ своєму тілу і „так“ – Богові. Алан Репат одного разу сказав, що найбільша перемога в житті християнина – це перемога над ковдрою, коли йому вранці слід вставати і читати Біблію.
Шоста й остання основа для духовного зростання – це прийняття Божого плану для свого життя. У Посланні до филип’ян ми читаємо слова апостола Павла: „Завжди в усякій молитві своїй за всіх вас чиню я молитву з радощами, за участь вашу в Євангелії від першого дня аж дотепер. Я певний того, що той, хто в вас розпочав добре діло, виконає його аж до дня Христа Ісуса“ (Флп. 1:4-6).
За це „добре діло“ ми відповідальні тільки перед Господом Богом. Більше того, це наш особистий контакт із Ним. Ми не можемо знати, наскільки хтось виріс духовно, зрештою, і небезпечно робити такого роду висновки. Ніколи не робіть припущень, на якому щаблі духовного зростання знаходиться той чи інший християнин. Задля блага чи зла, просто не робіть цього. Я бачив багато обдарованих християн, які раптом впадали в гріх, який руйнував усе їхнє життя.
Деякі люди сходять з християнської дороги, бо не розуміють Божих шляхів і не виявляють необхідного терпіння, щоб їх зрозуміти. Християни ставлять перед собою високі цілі і вимагають від себе чогось незвичного, а коли не отримують запланованого, з образою відходять від Бога. Вони роблять для себе висновок, що християнство не працює в їхньому житті. Ви можете зустріти людей, які випробували всі методи, включаючи рукоположення. Вони змінили багато церков і в результаті все одно відійшли від Бога, бо не могли впоратися з якимось конкретним гріхом.
Таке ставлення до християнства ставить нас на чолі свого життя. Ми заганяємо Бога в куток і намагаємося висловити Йому свої вимоги. Але, може, Бог не запланував звільнити нас від якогось гріха саме зараз; може, Він намагається навчити нас чогось. Інколи гріх стає ніби довгостроковим виходом до успіху. Бог допускає, щоб ви грішили, а потім, розкаявшись, змогли допомогти іншим людям із такою ж проблемою. Цар Давид на собі випробував, як важко відновлювати зв’язок із Богом після гріхопадіння. Давайте спробуємо розглянути той момент, коли ми грішимо. Звісно, у будь-якому випадку необхідно боротися з гріхом усіма своїми духовними силами. Але пам’ятайте, що, коли все ж таки грішите, Боже Слово говорить таке: „Діточки мої, – це пишу я до вас, щоб ви не грішили! А коли хто згрішить, то маємо Заступника перед Отцем, – Ісуса Христа, Праведного. Він ублагання за наші гріхи, і не тільки за наші, але й за гріхи всього світу“ (1Ів. 2: 1-2).
Наше основне опертя для духовного зростання – це Ісус Христос. Він повинен завершити добре діло, яке розпочав у нас. Віддайтеся цілком Його любові! Він повинен бути на чолі ваших емоцій, фінансів і часу. Якщо ви смиренно віддаєте себе Господу і служите ближнім, Дух Святий буде проявлятися через вас. Якби я не бачив на власні очі, що може робити Дух Святий через людей, які повністю віддалися Йому, то я не проповідував би про це з такою впевненістю. Я зацікавлений тільки в практичному християнстві. Можу вас запевнити, що воно справді існує і може змінити ваше життя.