Давайте ще раз повернемося до виховання сміливістю, коли ми повинні навчитися ризикувати для Бога. Насправді це і є визначення життя по вірі. Ми настільки схвильовані власною безпекою, що заповнюємо різні страхові поліси на випадок різного роду нещасть. Ми відкладаємо гроші для пенсії. Де в Писанні сказано, що ми повинні відкладати гроші на „чорний день“? Чи повинні ми віддати всі свої гроші уряду чи страховим компаніям? Чи заховати в золотих злитках під ліжком? Ось наскільки ми переймаємося власною безпекою. Я чув, звісно, „жахливу“ історію про те, як молодий чоловік, який вирушив служити Господу в далеку країну, у кінцевому підсумку опинився в канаві при дорозі, збираючи гнилі яблука. Можу, втім, додати від себе, що я особисто не знаю нікого, хто б закінчив подібним чином. А оскільки я чув цю історію багато разів і в різних варіантах, мені здається, вона (і їй подібні) просто служить людям виправданням. Але я також чув про сотню місіонерів, які славлять Бога за те, що Він забезпечує всі їхні потреби.
Чи готові ви йти назустріч небезпеці, як Калев та Ісус Навин? Подібне ставлення і сміливість разом із довірою Богові можуть змінити все ваше життя. Ваша віра стане вам приводом для радості, а не для розчарування. У кожному маленькому рішенні ви будете покладатися на Бога точнісінько так само, як і в більш важливих питаннях.
Справді, у незнайомих країнах вас чекають різного роду небезпеки. Я не пам’ятаю жодної літньої євангелізації, коли якийсь із членів нашої організації не опинявся б у тюрмі. І це не дивно. У Книзі Дій святих апостолів розповідається, що Павло постійно перебував у темниці. Сьогодні відомий проповідник, який збирає величезні стадіони, отримує чек на 50 тисяч доларів. А Павла і його друзів, які проповідували Слово Боже, чомусь зазвичай відправляли в місцеву в’язницю! Прочитайте 2 Послання до коринтян, 11:23-29.
Також не менш важливе виховання похилим віком (чи згасаючими роками). Упевнений, що одна із найсильніших атак сатани полягає в прагненні примусити людей відчути самотність, депресію та розчарування. Все менше і менше літніх людей радіють життю. Мене найбільше підтримує та підіймає приклад моїх батьків, яким зараз за сімдесят. Вони прийшли до Христа, коли їм було під сорок, служили Господу тихо, але наполегливо. Вони ніколи не переживали відчаю та депресії зовнішнього світу. І тому я не сумніваюся, що для людей будь-якого віку (і навіть тих, що мають фізичні вади) є можливість переживати справжню радість у житті. Вік може стати великим випробуванням, але в такому разі необхідно сконцентрувати всю свою увагу на чомусь надзвичайно важливому для вас. Виховання віком може принести радість та розчарування одночасно, і потрібні особливі зусилля, щоб дійти до кінця. Чи хоча б… доповзти до нього. Часто найдорогоцінніші молитви промовляють люди літнього віку. У нашому уявленні є величезна помилка, що євангелізація – справа рук молодих.
Я часто намагаюся уникати розмов на тему виховання терпінням. Нетерпеливість є одним із найбільших моїх гріхів, і Бог постійно працює зі мною в цій сфері.. Тому мені дуже добре відомо, що таке терпіння. Я впевнений, що часто Бог дозволяє нам нудитися в очікуванні, щоб ми стали ближче до Нього. Нерідко ми не отримуємо відповіді на наші молитви, бо не дотримуємося небесного часу. Ми починаємо хвилюватися, нам здається, що Бог не відповідає надто довго. Насправді ж наші молитви почуті, просто ми неправильно розраховуємо час.
Важливий бік християнського життя, де особливо потрібне Боже терпіння, – це пошук супутника життя. Мені знайомі чоловіки і жінки, які досі очікують, і це очікування приводить їх до жахливого болю та розчарувань. Дехто чекав до тридцяти п’яти чи сорока років, але Бог не давав їм підходящого супутника життя. Багато шлюбів були поспішними, коли люди втомлювалися чекати, і завершувалися зазвичай розлученням. Звісно, потреба мати супутника життя закладена в нас із самого творіння. Але необхідно зрозуміти, що ми знаходимося у владі Бога, як це зрозумів сотник (Лк. 7:8). І тоді ми усвідомимо, що терпіння – хороший учитель. „Знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість. А терпеливість нехай має чин досконалий, щоб ви досконалі та бездоганні були, і недостачі ні в чому не мали“ (Як. 1:3-4).
Розвивайте в собі також виховання виконавчою дисципліною. Давид був вірний Богові навіть у дрібницях. Він був пастухом і пас невеличке стадо овець, але став великим лідером, і про нього дізнався весь світ. Одна важлива складова виконавчої дисципліни – це компетентність. Давид був прекрасним музикантом і чудово грав на арфі. Він не ставився до цього заняття як до простого проведення часу (так ми інколи купуємо гітару, розучуємо кілька акордів і полишаємо це заняття). Давид довів свою майстерність до досконалості, і завдяки цьому він був наближеним до царя Саула.
Виконавча дисципліна – це рідкісна чеснота. Просто дивовижно, але наші прохання дуже рідко бувають виконані. Виконавча дисципліна не є наслідком емоційного налаштування, вона не рівнозначна звичайному бажанню прийти на якесь зібрання чи почитати цікаву книгу. Ця якість розвивається за допомогою важких тренувань, коли ми щоденно відрікаємося від служіння собі і віддаємо себе Ісусові.
Складова виконавчої дисципліни – це точність у деталях. Маленька помилка може призвести до жахливої трагедії. Один із найважливіших моментів, яким ми вчимо молодих співробітників „Обітниці миру“, – це точність. Адреси, документи, час зустрічей – усе повинно бути чітко записаним. Християни в нашій організації приводять інших людей до Христа, тому вони повинні бути впевнені, що в них є телефон чи адреса, за якими можна зв’язатися з людиною. Я знаю випадки, коли люди приходили до спасіння в результаті одного дзвінка чи листа. Декілька хвилин духовних лінощів можуть позбавити людину останньої можливості почути про Христа. Ми знаходимося на духовному Олімпі, де нагорода набагато більша, ніж медалі на земних Олімпійських іграх. Ми спасаємо людські душі. Деталі дуже важливі в справі проповіді Євангелії. Ми повинні пам’ятати про так звані дрібниці, займаючись настільки важливою справою; принаймні ми маємо зробити все від нас залежне, а решту довірити Богові. Тільки, будь ласка, не катуйте себе, якщо ви щось зробили не так. Ісус помер на хресті навіть за ці гріхи.