Необхідність абсолюту
– Я не вірю в абсолюти: ні в моральні, ні в якісь інші, – сказав Кевін, коли вони з Корі їхали уздовж пляжу в його машині з відкидним верхом. Обидва були студентами останнього курсу Каліфорнійського університету. Корі щойно сказав, що після знайомства на вечірці приводити дівчину до себе неправильно, бо це порушує норми моралі.
– Ці норми, можливо, були необхідні для підтримки порядку в суспільстві до епохи Просвітництва, а зараз вони застаріли, – продовжував Кевін, – і тепер у таких стандартах більше немає потреби.
Кевін повернув до торгового центру й припаркував машину. Хлопці зайшли до магазину. Кевіну потрібна була нова дошка для серфінгу. Перебравши кілька дошок, вони знайшли таку, як він хотів.
– Якої довжини ця синя? – запитав він у продавця.
– Два шістдесят, – відповів той.
Кевін уважно подивився на дошку.
– Ви помиляєтеся, – сказав він, – на вигляд вона коротша.
Але продавець не погодився й навіть показав Кевінові етикетку. І все-таки Кевін був упевнений, що продавець помиляється.
– У вас є рулетка? – запитав він.
Продавець приніс рулетку й допоміг Кевіну виміряти довжину дошки, яку притримував Корі.
– Схоже, ви маєте рацію, – визнав Кевін, почухавши потилицю. – Але мені вона здавалася коротшою.
Він вийняв гаманець і простягнув продавцеві кредитну картку.
– Я її купую, – сказав він.
Коли дошка була покладена в машину, Корі посміхнувся.
– Ти ж не віриш в абсолютні істини, – сказав він.
– Так, не вірю, – відповів Кевін.
– Чому ж ти тоді попросив рулетку?
– Я не хотів, щоб мене обдурили. Я хотів знати точну довжину.
– Тобто тобі потрібний був еталон. Рулетка – це еталон для виміру довжини. Виходить, ти не відкидаєш всі стандарти.
– Корі, перестань. Ти ж розумієш, це – зовсім інше.
– Хіба? Ти сам щойно довів мені, що ми жили б у світі хаосу й не могли б бути ні в чому впевнені, якби не було еталона для визначення довжини. А якщо є еталон для визначення поведінки? Оцінки того, як ми поводимося стосовно інших людей?
* * *
Корі має рацію. Світ без еталонів – світ хаосу. Але ж міри довжини існували не завжди. Столяр вимірював матеріал за допомогою засобу, що був у його розпорядженні, – власної ступні. У результаті столи виходили неоднаковими, бо в столярів були різні розміри ноги. Напевно перед тим, як зробити замовлення, клієнтам доводилося перевіряти ноги столярів.
Відповідно до однієї легенди, король вирішив покінчити з такою невизначеністю. Він видав указ, що стандартом для виміру довжини буде його царська ступня. Відтоді його піддані, які замовляли столи довжиною в шість футів, могли точно знати розмір своїх столів – їхня довжина рівнялася довжині шести ступень короля.
Подібним чином установлюють еталонну систему мір і сучасні уряди. Вони стежать за збереженням цих мір, що використовуються в торгівлі й у повсякденному житті.
Ми рідко замислюємося про міри або про їхнє походження, але завжди покладаємося на них. Завдяки існуванню стандартів, ми можемо бути впевнені, що купуємо кілограм цвяхів, метр тканини, літр молока. І, коли ми їдемо з одного міста в інше з певною швидкістю, ми можемо визначити, скільки часу займе поїздка.