Наше пропаще єство поводиться дивним чином, воно боїться вірити. Я часто стикався з цим явищем. Страхи, пов’язані з вірою, виглядають, як скромність, але насправді вони є проявом гордині. Якби люди боялися не вірити, то цей страх був би виправданим, але боятися повірити Богові з одного боку абсурдно, а з другого це прийом, щоб виправдати своє небажання поклонятися Богові і прославляти Його.
Що за марна трата часу – шукати причини, за якими ви не хочете бути спасенними! Слово Боже каже, що всякий, хто вірить в Ісуса, не загине, а ви намагаєтеся знайти аргументи на користь зворотного. Якщо хтось залишить мені будинок, то я не почну досліджувати, на якій основі я можу відмовитися від спадку. Навіщо я шукатиму причини скасувати заповіт? Якщо Господу угодне було обіцяти спасти мене заслугою Свого Сина, чому я маю оспорювати Його обіцянку? Відповідальність за неї лежить не на мені, а на тому, хто обіцяв.
Але, можливо, ви боїтеся, що обіцянка на вас не поширюється? Не вигадуйте, ніхто не приходить до Христа помилково. Ніхто не прийде до Нього, якщо його не приверне Отець. Ісус каже: «Того, хто приходить до Мене, Я не вижену геть» (Ін. 6:37). Ніхто не може набути Христа крадіжкою. Він належить тим, хто набув Його за божественним правом.
Господь благодаттю надає Себе нам, тому в нас є повне право володіти Ним. Навіть якщо ви вхопитеся за край Його одягу (Мф. 9:20), не маючи на те дозволу, то отримаєте ті ж самі благословення, що отримали покликані Ним. Залиште усі свої страхи і повірте в Спасителя. Той, хто вірить у Нього, обраний Божий. Ви боїтеся, що повірите і все одно загинете? А якщо не повірите, хіба не загинете? Де більше ризику?
Що доброго вічно стояти на краю Драговини Смутку? Краще померти в боротьбі на шляху до Небесного Міста, ніж повільно занурюватися в твань думок, позбавлених віри! Вам нічого втрачати, адже ви усе вже втратили. Тому зробіть ривок і повірте в милість Божу.
Чую, хтось бурчить:
– Ага, я прийду, а Він мені відмовить.
Ось моя відповідь:
– Випробуйте Його.
Довірте себе в руки Христові, і подивіться, що Він зробить. Невже ви станете першими, перед ким Він закриє двері надії? Друже, не намагайся скористатися мостом до тих пір, поки ти не дійшов до нього. Час відчаю прийде, коли Христос відкине тебе, але цей час ніколи не прийде, «Він приймає грішників» (Лк. 15:2), а не відкидає їх.
Одна людина заблукала в ночі і прийшла, як їй здалося, на край прірви. Спіткнувшись і падаючи, вона вхопилася за товсту гілку дерева, і повисла на ній. Вона зрозуміла, що якщо відпустить її, то розіб’ється об скелі. Жах охопив її, вона трималася за неї щосили, піт застилав очі, а тремтіння стрясало тіло. Безнадійний відчай охопив її, і сили вичерпалися.
Руки розтиснулися і людина із страшним криком рухнула вниз. Але не встигла вона пролетіти і пару футів, як ноги її виявилися на землі, покритій м’яким мохом. Там вона і пролежала неушкоджена до самого ранку. Прірва була лише в її уяві.
Так само багато хто боїться сповідувати свої гріхи і прийти до Бога, вони тримаються за них з останніх сил. Їм страшно, але страх їх зведений на хибному уявленні про дійсність. Відпустіть руки і впадіть в обійми Христові. Зробіть це прямо зараз! Не тримайтеся за свої почуття, справи і молитви. Киньте усе, і ви виявитеся в безпеці. Ісус Христос силою Своєї любові і дорогоцінної крові негайно дасть вам спокій. Перестаньте сподіватися на свої руки, віддавайтеся в Його. Відмовтеся від будь-якої, окрім Христової, підтримки – це основна складова частина віри. Причин для страху немає. Є незнання, воно і утримує від спасіння. Умертвіння земних надій відкриває шлях до вічного життя. Нехай же помре моє «я», нехай оселиться в мені Христос!
Сумно, але ми не можемо своїми діями прищепити людям віру. Вони усіма силами триматимуться за що завгодно, аби не повірити. Вони бояться віри, ніби монстра. Бояться того, що може убити усі страхи і принести радість. Навіщо вам помирати, відкинувши єдиний шлях спасіння?
Шкода, але дуже багато душ кажуть:
– Ви закликаєте нас вірити в Христа, але ж ми регулярно ходимо в церкву.
Ходіть і не залишайте зібрань ваших, але не заміщайте віру походами в церкву, бо це дає марну надію. Заповідь звучить: «Віруйте!». У першу чергу коріться їй.
– Гаразд, я читатиму хороші книжки, можливо, через них я набуду благословення.
Чудово, читайте, але пам’ятайте, книги не є Євангелієм. Євангеліє – це: «Віруй у Господа Ісуса Христа і спасешся ти і весь дім твій» (Діян. 16:31).
Припустимо, лікар каже пацієнтові:
– Уранці прийміть ванну, це вам допоможе.
Але хворий уранці замість того, щоб прийняти ванну, випиває чашку чаю.
– Гадаю, це допоможе не гірше.
Що скаже лікар, коли дізнається, що пацієнт ігнорує його приписи? Він просто відмовиться його лікувати.
Адже ми чинимо з Ісусом Христом так само.
– Господи, – кажемо ми, – Ти сказав, що треба в Тебе вірити. Чудово, але мені здається, треба вчинити інакше. Мені потрібні особливі духовні хвилювання, я маю відчути себе на краю прірви пекла. Я маю відчути тривогу, відчути, що потрапив у пастку.
Так, усе так, ви хочете чогось крім того, що «прописав» Ісус Христос: просто повірити в Нього. Але неважливо, що ви відчуваєте, просто довіртеся Йому і тільки Йому.
– Так ви що, пропонуєте не молитися і не читати хороших книг?
Зовсім ні. Нічого подібного я не пропоную, як і лікар не пропонував хворому не пити чай. Я просто говорю, не пийте чай ЗАМІСТЬ того, що вам прописане.
Нехай люди моляться, чим більше, тим краще, нехай досліджують Писання. Але при цьому пам’ятають, робити це потрібно не замість того, щоб вірити. Без віри усе втрачає сенс. Бережіться, щоб Господь не сказав про вас: «Ви не віруєте в Того, Кого Він послав. Дослідіть Писання, бо ви сподіваєтесь через них мати життя вічне… Але ви не хочете прийти до Мене, щоб мати життя» (Ін. 5:38-40). Прийміть Христа вірою.
Ви ніколи не бачили, як росте гірська сосна? Практично без ґрунту, своє коріння вона запускає в тріщини на камінні, буває, вона примудряється вхопитися за голі скелі сотнями їх відростків. Гадаю, ми намалювали ясну картину, ось би вона відбила ваш стан. Хватка століття: корінець малої віри утримує людину. І ця маленька зачіпка незабаром пустить нові паростки, і вони міцніше вхопляться за камінь. Вхопіться за Ісуса. Просуньте корінці своєї віри, волокна серця в Ісуса. Він доступний вам, як скеля доступна сосні. Ви можете так само міцно укоренитися в Ньому, як сосна в скелі.