Друзі, якщо у вас зародилася віра, довіртеся Христу повністю. Нехай віра ваша стане реальною і практичною. Нехай не обмежиться вона певними висновками, нехай вона охопить усе ваше єство, душу і тіло. Світ не може замінити віру, він не має власної опори і утримується Словом Божим. Для нього немає нічого неможливого, їм усе збагненно. Пригорніться до нього, Бога Якова. Нехай Слово увійде до вас, як меч, по саме руків’я.
Тепер ви можете не піклуватися про своє майбутнє, воно в руках того, хто незмінний від віків. Минуле ваше, яким би чорним воно не було, убілене кров’ю Спасителя, бо Господь закинув ваші гріхи за горизонт у глибини моря. Вірте у свої привілеї. ВИ СПАСЕННІ. Якщо ви вірите в Господа Ісуса Христа, ви перейшли із смерті в життя. ВИ СПАСЕННІ.
За часів рабства одна пані зійшла на борт корабля з чорношкірою рабинею. Вона, звернувшись до капітана, спробувала пожартувати:
– Сер, якщо ми досягнемо берегів Британії, то моя Хлоя стане вільною, чи не так?
На що капітан цілком серйозно відповів:
– Мадам, вона вільна з тієї миті, як її нога ступила на борт британського корабля.
Почувши це, колишня рабиня відмовилася покидати корабель. Це не надія на отримання свободи, це факт набутої свободи. Ви набули не надії на вічне життя, а саме життя. «Хто …вірить…, той має вічне життя». (Ін. 5:24). Прийміть це одкровення як непорушний факт і радійте новому життю. Не обтяжуйте себе питаннями, віруйте.
Мені хотілося б, щоб читач повірив у ВІЧНЕ спасіння. Не задовольняйтеся ідеєю, що можна народитися згори і втратити це народження, набути небесного життя і втратити його, отримати прощення і повернути його. Господь Своїм вівцям дає ВІЧНЕ життя, і не заспокойтеся, поки його не отримаєте. Вічне – це вічне, а не тимчасове. Вічне спасіння – це спасіння у вічність. Не дозвольте собі бути обдуреними тимчасовим «спасінням», яке таким не є, воно лише схоже на істинне спасіння, і тільки. Ви зараз перебуваєте на початку залізничної колії благодаті, беріть квиток до кінця. Я не уповноважений проповідувати тимчасове «спасіння», от воно, Євангеліє, яке я маю проповідувати: «Хто увірує і охреститься, буде спасенний». (Мк. 16:16). Він буде спасенний від гріхів, від повернення до них, від звертання на «широкий шлях». І нехай же Святий Дух веде вас саме до такої віри і не меншої.
– Чи не кажете ви, – скаже хтось, – що якщо я спасенний, то можу вибрати будь-який гріх, який захочу.
Нічого подібного я не казав. Я описав, що є істинне спасіння. Воно припускає радикальну зміну серця, і, отже, бажань. Якщо Святий Дух зробив у вас це, то зробив це назавжди. Бог не флюгер, Він постійний, якщо Він робить, отже, робить, і справа Його не розвалиться. Вірте, що Господь збереже вас, як довго б ви не жили і «за вірою вашою нехай буде вам» (Мф. 9:29). Вірте Ісусу Христу для вічного життя.
Ви також можете покластися на Господа при нинішніх труднощах. У світі ви знайдете скорботу. Але пам’ятайте, «що тим, які люблять Бога, покликаним з Його волі, усе сприяє для добра» (Рим. 8:28), тому змиріться з волею Божою. Подивіться, як стрижуть овець: якщо вівця не битиметься, то стрижка пройде гладко, але якщо вона чинитиме опір, то ножиці можуть завдати їй шкоди. Змиріться під міцну руку Божу, і дія пройде гладко. Спротив і прагнення щось зробити самому лише посилять проблему. Повірте, Бог відносно вас має кращий, ніж ваш, план. І не просто змиріться, але і радійте.
Довіртеся Богові і в питанні освячення. Деякі наші друзі, здається, сумніваються в тому, що Бог може повністю освятити їх дух, душі і тіла. Тому вони попускають деяким зі своїх гріхів, гадаючи, що перемогти їх неможливо. Вони готові платити данину сатані до кінця життя. Не давайте гріху можливості поневолити вас, прагніть до свободи. Нехай це буде злобливість, маловір’я, лінь або інший який гріх, ми можемо силою божественної благодаті прогнати «хананеїв, аморреїв, хеттеїв, ферезеїв, євеїв та ієвусеїв» (Вих. 33:2). Більше того, ми повинні це зробити. Будь-яке благодіяння доступно віруючим в Ісуса Христа, і гріх не може торжествувати і святкувати перемогу. Написано: «Гріх не повинен над вами панувати, бо ви не під законом, а під благодаттю» (Рим. 6:14). Допомога в освяченні і уподібненні Христу приносить християнам велику радість. Вперед же, друзі, за вірою вашою нехай буде вам. «Якщо хоч трохи можеш вірувати, все можливе віруючому» (Мк. 9:23), і головний з грішників може рівнятися з великими святими.
Частіше з вірою і радістю подумуйте про горнє. Це велика віра, але вона не більше тієї, що має бути. Після короткого часу той, хто вірить у Христа, виявиться з Ним на небесах. На голову його покладуть вінець, його очі побачать Царя в усій Його славі і величі, вуха його почують Його слова. Душа дочекається воскресіння тіла і з’єднання з ним у нетлінні довіку. Слава у вишніх Богові! Час близький. Підвисимо голос ж у передчутті. Чую, хтось заперечує:
– Але ми ще не там.
Так, не там, але віра дає радість і почуття того, що ми в дорозі. Читачу, хочу, щоб віра твоя в Господа, і тільки в Нього, міцніла. Хочу, щоб стопи твої утвердилися на скелі, і не ступали на пісок. У всьому покладіться на Господа і тільки на Господа. Це шлях життя, і я знаю це з власного досвіду. Рука Господня досить тверда, щоб надійно спертися на неї.
Я розповім вам одну історію з життя старого робітника, якого я колись знав. Він був богобоязливий і навчений Святим Духом. Він був стриманий і надзвичайно скромний, але особливо відрізнявся простою вірою. От як він описував віру: «Та зима була сніговою і холодною, у мене не було ні роботи, ні хліба вдома. Діти плакали. Глибокий сніг посилював морок мого життя. Колишній хазяїн дозволив мені рубати дрова за потребою на його ділянці. Я подумав, добре було б натопити будинок і зігріти дітей. Я узяв сокиру і пішов у ліс. Там був заметений доверху снігом яр. Я вибрав дерево і став рубати, але сокира вислизнула з рук і впала в яр. Снігу там було більше метра, так що знайти сокиру було неможливо. І ось, я стою і думаю: немає ні їжі, ні тепла, ні сокири, і чую голос:
– Вільяме Річардсоне, ти і зараз віриш у Бога?
– Так, я вірю».
Ось істинна віра. Сокири немає, а віра є, усе проти тебе, але віра каже, що Бог за тебе. Ось і друзі обернулися до тебе спиною, але не Він. Читачу, як я хочу, щоб і в тебе, і в мене була б така ж віра! Істина Господня заслуговує її, а любов стверджує. Блаженний той, хто має її. Його любить Господь, і світ перед своїм кінцем побачить це.
Крім того, міцна віра – це щоденна віра, та віра, яка має справу з хлібом і водою, одягом, дітьми і худобою, з рахунками і погодою. Прикрашена і присмачена прянощами релігія недільного дня і посиденьки у вітальні ніколи не приведуть душу до небес до тих пір, поки життя з вірою не стане буденною річчю, і усі дні не перетворяться на Суботу. Віра проявляється і зміцнюється в щоденній місяць за місяцем турботі про хворого чоловіка, дочку, що заблукала, бізнес, що падає, не навернених друзів і т. ін.
Віра також допомагає жити в мирі і виконувати свої обов’язки. Вона для людини на землі, на її робочому місці, а не для ангелів на небесах. Благодать, вона на кожен буденний день у році.
Людям здається, що героїв народжують видатні події, що трапляються раз або два в століття, але це не так, вони поряд з нами. Просто вони не випинаються, не вимагають публічного визнання. Віра в живого Бога – це золото, з якого карбуються герої. Вірність – це поле, на якому вона ростить не квіти, а колосся майбутнього урожаю. Завзятість у праці, терпіння вірного – усе це славить Господа.
Читачу, давай ми з тобою погодимося в наступному: ми не прагнемо бути знаменитими, ми прагнемо бути хорошими. У цьому спираємося на Господа нашого Бога, чиєю власністю ми є. Ми благаємо Його освячувати нас щодня. Ми благаємо, щоб Він щоденно допомагав нам у справах наших, а також про спасіння душ наших. Ми ввіряємо Йому наші щоденні потреби, плани, надії, включаючи небесні. Господь Яхве – наш сімейний Бог, Ісус – брат наш, народжений на страждання, а Дух Святий – Утішитель, «краще шматок сухого хліба, і з ним мир, ніж дім, повний заколотої худоби, з розбратом» (Прит. 17:1). Недосяжний Бог – це не наш Бог, нас і чує, і співчуває, і допомагає. Довіримося ж Йому повністю, без сумнівів і перерв. Життя віри – це шлях через «вузькі ворота», якщо ж ми стоїмо ще поза ними, поспішимо за допомогою Святого Духа зробити рішучий крок: «Вірую, Господи! Допоможи моєму невірству» (Мк. 9:24).
КІНЕЦЬ