Дар нового життя у Святому Дусі є основою і джерелом для справжньої суттєвої зміни в нашому житті. Через присутність і силу Святого Духа докорінна зміна стає можливою. Апостоли за допомогою Святого Духа отримали нову свободу, отримали владу над звичним порядком гріхів, що поневолювали їх, перемогу над нечистим і силами темряви:
«Христос для волі нас визволив. Тож стійте в ній та не піддавайтеся знову в ярмо рабства!» (Гал. 5:1).
«Так і ми, поки дітьми були, то були поневолені стихіями світу. Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Законом, щоб викупити підзаконних, щоб усиновлення ми прийняли. А що ви сини, Бог послав у ваші серця Духа Сина Свого, що викликує: Авва, Отче! Тому ти вже не раб, але син. А як син, то й спадкоємець Божий через Христа» (Гал. 4:3-7).
«І вас, що були колись відчужені й вороги думкою в злих учинках, тепер же примирив смертю в людськім тілі Його, щоб учинити вас святими, і непорочними, і неповинними перед Собою» (Кол. 1:21,22).
Апостоли говорили з цілковитою впевненістю, що випливала з їхнього особистого досвіду. З ними трапилось щось грандіозне. Дух воскреслого Христа торкнувся їхнього життя, і вони про це знали. Вони свідчили про такі ж випадки, що трапилися в житті тих, кому вони проповідували:
«…Знаючи, Богом улюблені браття, про ваше обрання. Бо наша Євангелія не була для вас тільки у слові, а й у силі, і в Дусі Святім, і з великим упевненням, як знаєте ви, які ми були поміж вами для вас» (1Сол. 1:4-5).
Слово, що вони проповідували, було словом нового життя, первозданної свободи і радості у Святому Дусі. Бути християнином – означало ожити у Святому Дусі. Нове життя у Святому Дусі розпочалося з рішення:
«Покайтеся, і нехай же охриститься кожен із вас у Ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів, і дара Духа Святого ви приймете!» (Дії 2:38).
Чи маємо ми бажання чесно поглянути у свої серця і розпізнати смертельно налаштовані «плоть» і гріх, які Ісус прийшов перемогти? Покаятися – означає погодитися з одкровенням про справжній стан наших сердець. Ми маємо змогти сказати: «Так, Господи, моє серце хворе, а всередині мене є сильне протистояння волі Божій, відмова від справедливих вимог і влади Бога над моїм життям. Я погодився зі владою «плоті» всередині мене. Я відповідальний за це і хочу змінитися». Покаятися – означає зійти з дороги, що веде до смерті, впевнено покласти край гріхам. Це рішення знайти життя в Бозі, бути керованим Богом, з усього серця дозволити Богу вести нас згідно з Його волею в нашому житті.
Рішення покласти край гріхам – це перший крок до входження в життя з Духом. Коли ми зав’язуємо з минулим, старим способом життя, керованим «плоттю» і гріхом, ми повинні погодитися підкоритися Духу, навчитися йти за Ним, з благодаттю і силою Духа:
«Знаючи те, що наш давній чоловік розп’ятий із Ним, щоб знищилось тіло гріховне, щоб не бути нам більше рабами гріха… Бо що вмер Він, то один раз умер для гріха, а що живе, то для Бога живе. Так само ж і ви вважайте себе за мертвих для гріха й за живих для Бога в Христі Ісусі, Господі нашім. Тож нехай не панує гріх у смертельному вашому тілі, щоб вам слухатись його пожадливостей, і не віддавайте членів своїх гріхові за знаряддя неправедности, але віддавайте себе Богові, як ожилих із мертвих … Бо хай гріх не панує над вами…» (Рим. 6:6,10-14).
Через смерть і воскресіння Ісуса, через дар Святого Духа ми маємо силу покласти край пануванню гріха над нами. Св. апостол Петро каже, що ми починаємо це нове життя, входимо в цю нову реальність саме тоді, коли «віддаємо» себе для дії Святого Духа всередині нас. Ми більше не повинні слухати імпульсів і поштовхів своєї плоті. Час перестати поводитися, як раби! Ми повинні свідомо піддатися, свідомо віддати себе новому джерелу сили і життя всередині нас:
«Тож дяка Богові, що ви, бувши рабами гріха, від серця послухались того роду науки, якому ви себе віддали. А звільнившися від гріха, стали рабами праведности… Бо як ви віддавали були члени ваші за рабів нечистості й беззаконню на беззаконня, так тепер віддайте члени ваші за рабів праведности на освячення» (Рим. 6:17-19).
«І кажу: ходіть за духом, і не вчините пожадливости тіла, бо тіло бажає противного духові, а дух противного тілу, і супротивні вони один одному, щоб ви чинили не те, чого хочете» (Гал. 5:16-17).
Отже, щоб зробити перший крок до нового життя в Дусі, треба зробити постанову перестати «чинити пожадливості тіла» і почати «ходити Духом». Неможливо перебільшити важливості цього першого кроку в навчанні, як «ходити Духом». Тому перше питання полягає в тому, чи ви хочете «чинити пожадливості тіла», а чи «ходити Духом». Питання це цілком очевидне, але, боюсь, трактують його не завжди правильно. Саме тому багато хто ніколи не відчував справжньої зміни чи сили у своєму християнському житті. Саме тому при розгляді багатьох питань моральності сьогодні нема помітної різниці між життям християн та життям невіруючих. Християни віддаються розпусті, порушують подружню вірність, абортують своїх дітей і опановані залежностями на такому ж рівні, як і все людство загалом. Це просто приголомшує. Це життя не навернених людей. Це життя згідно з «плоттю», а не життя «в Дусі».
Боротьба проти тілесних спокус і проти гріха багатьом із нас здається жорсткою. Ми повинні завжди пам’ятати, що повна перемога над силою гріха і смерті була отримана через смерть і воскресіння Ісуса Христа. Проте особисті битви, з якими ми стикаємося, залишилися. Ісус навчає нас молитися словами «І не введи нас у випробовування» (Лк. 11:4), як спосіб щоденно просити Отця про благодать протистояти всім спокусам. Апостоли постійно закликають нас до проголошення війни гріху:
«Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас… подумайте про Того, хто перетерпів такий перекір проти Себе від грішних, щоб ви не знемоглись, і не впали на душах своїх. Ви ще не змагались до крови, борючись проти гріха» (Євр. 12:1-4).
Апостоли, слідуючи за настановами Ісуса, проголосили всезагальну війну гріху. Вони розуміли, що боротьба проти гріха триватиме все життя і вимагатиме довготерпіння та наполегливості у Святому Дусі. Єдиний шлях успішної боротьби проти гріха – «у Святому Дусі». Нашої сили волі не достатньо. Добрих намірів тут не вистачить. Фундаментальна думка, якої навчають нас апостоли, полягає в тому, що перемогу можна осягнути лише тоді, коли дозволяємо Святому Духові діяти всередині нас. Не роблячи все своїм способом чи просто покладаючись на свої сили або вирішуючи докласти більше зусиль. Самі по собі ми не маємо духовних ресурсів протистояти спокусам плоті – незважаючи на те, як сильно ми стараємось чи наскільки строгим є наше рішення. Тільки Ісус Христос є нашим Спасителем. Він не лише переміг у боротьбі проти гріха і смерті, але хоче допомогти нам і в нашій перемозі, щоб ми стали більш подібними до Нього. Він хоче, щоб Його ім’я було прославлене, хоче розділити з нами Свою перемогу, хоче, щоб ми, як і Він, мали досвід свободи від сили гріха і смерті. Але для цього Він потребує від нас цілковитої співпраці, нашого бажання виконати свою частину в протистоянні гріху і віддати себе благодаті Святого Духа.