«Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся!» (Прип. 3:5).
Господь знає нас близько і хоче, щоб і ми Його близько пізнали. Близькість вимагає довіри. Він хоче, щоб ми довіряли Йому. Коли ми комусь довіряємо, то впевнено покладаємося на чийсь характер, вміння і правду. Ми віримо цій людині; ми знаємо, що ця людина варта довіри; ми опираємося на неї. Пс. 125:1 каже: «Ті, хто надію складає на Господа, вони як Сіонська гора, яка не захитається, яка буде стояти повік!». Потім Іс. 26:3: «…Думку, оперту на Тебе, збережеш Ти у повнім спокої, бо на Тебе надію вона покладає»
Благословення батька представлене у форматі Псалма 23, бо це є псалом довіри. Через цей псалом Господь хоче, щоб ми переконалися в тому, що Він любить нас і що ми можемо Йому довіряти. Він хоче, щоб ми знали, що Він любить нас такими, якими ми є, незважаючи на те, що ми зробили. Він любив нас ще до того, як ми народилися, і любить нас зараз. Він продовжуватиме любити нас, незалежно від того, що ми зробимо. Він знає, якщо ми переконані в тому, що Він нас любить, ми зможемо Йому довіряти; коли ми можемо Йому довіряти, то можемо довірити Йому наші життя та все, що є цінним для нас. Ми почнемо розуміти глибоко в наших серцях значення того, що Господь є нашим Батьком.
Я молюся, щоб не зважаючи на ваш дотеперішній «досвід батька», Святий Дух укорінив глибоко у вашому серці знання про Бога як люблячого Батька, Який бажає звільнити вас для життя в глибокій радості. Правду про Його звільняючу любов можемо прийняти лише завдяки благодаті; і я молюся, щоб ця благодать прийшла до вас зараз. Я молюся, щоби ви дізналися, що Він любить вас глибоко, цілковито, безумовно; і що ви можете довірити Йому свої життя. Чи погодитеся ви повірити в це безумовно? Розуміння зазвичай приходить після того, як ми зробимо крок віри. Скажіть: «Я обираю повірити всім своїм серцем у те, що ти люблячий Батько; що Ти мене сильно любиш. Я довіряю Тобі».
Прийняти благословення
«…А посіяне в добрій землі, це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він приносить, і дає один у сто раз, другий у шістдесят, а той утридцятеро» (Мт. 13:23).
«Прийняти» благословення – означає прагнути і збирати його; приймати його; пожинати його; радісно вітати його і впускати його. Це неначе приймати пакунок, загорнутий у подарунковий папір, відкрити його і сказати: «Дякую». Хіба одного разу (а може й більше, ніж раз) ви не просили Ісуса увійти у ваше серце і стати вашим Спасителем і Господом? Ви прийняли і продовжуєте приймати Його, а ваше життя докорінно змінилося. Подумайте про те, як ви прийняли Його. Ми отримуємо благословення від Нього схожим чином. Ви можете сказати: «Я приймаю цей дар; це благословення. Я впускаю його у своє єство, щоб воно зцілювало і змінювало мене».
Чи ви приймаєте благословення Батька наодинці в молитві, чи коли інша людина промовляє його до вас, приймаєте його від Серця вашого люблячого Небесного Отця, Чия сила могутніша, аніж будь-яка інша сила, що утримує вас; чия любов могутніша, ніж ваш страх; чиї джерела є більшими, ніж ваші потреби. Прийміть його від вашого люблячого Отця через Ісуса та дію Святого Духа, Який наповняє наші серця Господньою любов’ю. «Надія не засоромить, бо любов Божа вилилася в наші серця Святим Духом, даним нам» (Рим. 5:5). Приймайте благословення більше, ніж один раз, і на різних рівнях.
Прийміть благословення від Господа, котрий знає вас близько. Розважте над словами Псалма 139: «Господи, випробував Ти мене та й пізнав, Ти знаєш сидіння моє та вставання моє, думку мою розумієш здалека. Дорогу мою та лежання моє виміряєш, і Ти всі путі мої знаєш… Бо Ти вчинив нирки мої, Ти виткав мене в утробі матері моєї, прославляю Тебе, що я дивно утворений!» (Пс. 139:1-3,13-14).