«Оце посилаю Я вас, як овець між вовки. Будьте ж мудрі, як змії, і невинні, як голубки. Стережіться ж людей, бо вони на суди видаватимуть вас, та по синагогах своїх бичувати вас будуть. І до правителів та до царів поведуть вас за Мене, на свідчення їм і поганам. А коли видаватимуть вас, не журіться, як або що говорити: тієї години буде вам дане, що маєте ви говорити, бо не ви промовлятимете, але Дух Отця вашого в вас промовлятиме. І видасть на смерть брата брат, а батько дитину. І діти повстануть супроти батьків, і їх повбивають. І за Ім’я Моє будуть усі вас ненавидіти. А хто витерпить аж до кінця, той буде спасений. А коли будуть вас переслідувати в однім місті, утікайте до іншого. Поправді кажу вам, не встигнете ви обійти міст Ізраїлевих, як прийде Син Людський.»
Якось ми з дочкою пішли в парк атракціонів. Близько години ми стояли в черзі, щоб прокотитися на одній з найбільших гірок. Вона виглядала принадно, і всі були радісно схвильовані очікуванням. Нарешті ми забралися у вагонетку, яка піднімалася все вище і вище. Але коли вона досягла вершини, ми обоє завищали з переляку. Ми були на висоті близько 34 метрів, але здавалося, що до землі близько кілометра, а рейки сходили майже вертикально вниз. Я ніколи не забуду своїх відчуттів, коли ми різко полетіли вниз, у жаху притискаючись один до одного.
Коли я читав наведений вище уривок, мені здалося, що апостоли мали відчути щось подібне, слухаючи слова Ісуса про їх майбутні випробування. Те, про що Він говорив у першій частині розділу, примушувало їх уявити, що вони піднімаються все вище і вище. Їх радувало те, що Ісус хоче поділитися з ними Своєю незвичайною владою і силою. Але тепер учні несподівано виявилися на краю прірви і заглянули в неї, усвідомивши, що зараз неминуче полетять вниз.
Ісус знав, що план дій багатьох Його сучасників, особливо тих, хто готував повстання проти Риму, абсолютно не відповідав суті Його проповіді. Це не було сюрпризом для Ісуса. Він не здивувався, коли фарисеї почали звинувачувати Його в змові з дияволом. Тепер перед Христом було важке завдання – попередити апостолів про те, що на них чекає.
Сьогодні, у західному світі, ми звикли жити в терпимому суспільстві. Ми знаємо, що нас не стануть судити чи бити за те, що ми розповідаємо про Христа, не визнають це державною зрадою. Але все те, що проповідував Ісус, у Його часи було по-справжньому революційним і вважалося дуже небезпечним. Чи не є наша «терпимість» до Його слів знаком того, що християнство на заході скомпрометувало себе?
Що б ми не думали, історія ранньої церкви підтверджує всі важливі застереження, дані Ісусом. Апостолів переслідували, били, запроторювали до в’язниці і вбивали. Ісусове послання насправді ставало причиною розколу в сім’ях – батьків і дітей, братів і сестер. Навіть родичі Ісуса, здавалося, не вірили в Нього, поки Він жив на землі. Але Ісус вважав, що це не триватиме довго, оскільки вже зовсім скоро, перш ніж Його учні встигнуть обійти всі міста Ізраїлю, прийде Син Людський (в. 23).
Чому ж Ісус посилає апостолів на проповідь негайно – до того, як настане ця незвичайна подія? Це викликало багато суперечок і надовго стало головоломкою. Деякі вважають, що тут йдеться про друге пришестя Христове («Парусію»); проте, як видно з інших схожих фраз, це не так. Слова Євангелія нагадують сказане пророком Даниїлом (7:13), де пришестя Сина Людського означає не пришестя Його з Небес на землю, а вознесіння із землі на Небеса. Після багатьох страждань Він стане правителем і суддею світу, особливо тих «чудовиськ», які переслідували святих.
У цьому уривку Матвій каже і про те, що коли Апостолам доведеться відповідати за свої дії перед правителями, Господь наділить Ісусових учнів такою мудрістю, що вони зможуть знайти потрібні слова. Вірних у Христа переслідуватимуть скрізь, але вони повинні будуть усе перетерпіти. Врешті-решт настане той час, коли Божий суд наздожене їх переслідувачів – навіть ті міста і села, де послання про мир не було прийняте. Зокрема, як ми побачимо, ця кара спіткає і сам Єрусалим, який відрікся від Ісуса і Його Євангелія. Коли все це станеться, «хто витерпить аж до кінця, той буде спасений» (в. 22), бо «прийде Син Людський у славі Свого Отця з Анголами Своїми, і тоді віддасть кожному згідно з ділами його» (16:27). Таким чином, слова наприкінці 23-го вірша означають обіцянку, якщо Ісусові учні виконають своє призначення, Господь спасе їх.
Посилаючи Своїх учнів проповідувати, Ісус радить їм бути мудрими як змії, але невинними як голубки. Християни завжди вважали, що легко бути або зміями, або голубками, але важко бути і тими, і другими одночасно. Без невинності мудрість перетворюється на маніпуляцію людьми, а без мудрості невинність перетворюється на наївність. Попри те, що ми сьогодні стикаємося з різноманітними проблемами, з якими, можливо, не стикалися перші Ісусові учні, ми повинні намагатися терпляче вирішувати їх. Якщо ми готові робити те, що робив Він, слід упевнитися, що наше власне життя схоже на Його життя.