«І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усею землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі. І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх» (Бут. 1:26-27).
Уже з перших сторінок Святого Писання ми дізнаємося, що людина була створена на «образ і подобу Божу». Яка це гарна і дивна річ, бути образом Бога! У світлі біблійної антропології людина – це не продукт хаотичного формування всесвіту чи випадковий елемент еволюційного процесу, а задуманий витвір вічного Генія, всемогутнього Творця, котрий особисто, Своїм Словом, творить людину для вічності та з подібними на Себе характеристиками.
«Образ і подоба» полягають у тому, що людина сотворена як бездоганна особа, з розумом та свобідною волею: здатна думати та вільно вибирати. На жаль, через неправильне використання та спрямування своєї волі та розуму людина відвернулася від Бога. У біблійній мові: людина упала. Цей упадок аж ніяк не знищив образу та подоби Божої, а лише послабив здатність людської волі вибирати добро.
Слідкуючи за біблійним переказом людської історії, бачимо, що після упадку людина й надалі відверталася від Бога. Але історія Ноя показує нам, що існували люди, котрі «ходили з Богом» і були бездоганні: «Ной знайшов милість у Господніх очах» (Бут. 6:8).
У біблійному контексті праведність та досконалість є рисами, що характеризують Бога та людей, котрі бажають бути з Ним у близьких відносинах. За це Господь винагороджує таких людей та «вибирає» їх для Себе. Ной був обраний, відділений від грішних людей, щоби спастися та продовжити існування людини на землі.
Наступним біблійним персонажем, котрого Бог вибирає для союзу, був Авраам: «Я – Бог Всемогутній! Ходи перед лицем Моїм, і будь непорочний!», – звертається Бог до Авраама в книзі Буття (17:1).
Цікаво, що дуже часто біблійні автори змальовують Бога як такого, що шукає людину, щоби спрямувати її на правильну дорогу. В Едемському саду Бог шукає Адама; пізніше Каїна. Боже «Де ти, людино?» найяскравіше виявляється з втіленням Сина Божого, коли сам Бог зійшов на землю та взяв на Себе людську природу.
Для того, щоби людина могла перебувати в близьких стосунках з Творцем, Бог ставить умови для людини: праведність та бездоганність, святість та досконалість. Сама по собі, без Божої допомоги, людина б не змогла виконати ці умови. Тому Бог, через посередництво Мойсея, установлює союз із Своїм вибраним народом та обіцяє бути з ним:
«А тепер, коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів, бо вся земля то Моя! А ви станете Мені царством священиків та народом святим» (Вих. 19:5-6).