І биття, і будь-яка інша форма дисциплінування будуть набагато ефективнішими, якщо дитина відчуватиме, що її люблять. Мені подобається порада, викладена на сторінках книжки Ларі Томчака «God, the Rod, and the Child’s Body» («Бог, різка й дитяче тіло»). Мушу зізнатися, що спочатку ця назва мені не сподобалася, але довідавшись, що автор трактує биття як мистецтво ніжної турботи, я визнав, що в цьому є сенс. Томчак дає практичні поради, як зробити, щоб дитина відчувала, що її люблять. Вони охоплюють такі питання:
- Переконайтеся, що сприймаєте дитину так, як сприймає її Бог – наче дар, винагороду і стріли в сагайдаку (див. Пс. 127:3-5), а не як розлад, випадковість чи «податкові канікули».
- Шануйте дитяче ставлення до життя. Не будьте аж надто серйозні. Наново відкрийте для себе забаву. Разом з дитиною ходіть босоніж мокрою травою. Сядьте на карусель. Зіграйте якусь казочку в ролях, замість просто читати.
- Підтримуйте з дитиною зоровий контакт. Дитина сильно потребує, щоб нею цікавилися. Перебуваючи в центрі уваги, вона почувається шанованою, важливою й любленою. «Татко (матуся) справді турбується про мене… зважає на те, що кажу чи роблю».
- Виявляйте свою любов за допомогою жестів. Щоб забезпечити дитині емоційну безпеку і зміцнити її самооцінку, конче потрібно постійно обіймати й цілувати дитину, сідати поруч, гладити її по волоссю або лоскотати. Такі дії кажуть їй: «Люблю тебе й люблю бути з тобою». Вони є тими цеглинками, з яких вибудовується міцний, здоровий емоційний зв’язок.
- Навчіться уважно слухати. Слухання вимагає самодисципліни, особливо з дітьми, які можуть сто разів розповідати ту саму історію про Вінні Пуха. Для цього вам потрібні очі, вуха, розум і серце. Бо слухати дитину означає клякнути, щоб перейти на її рівень і налагодити зоровий контакт. Важливо, щоб ми, як батьки, реагували на почуття дітей. Такі репліки, як «Не тепер, я зайнята» або «Розкажеш мені пізніше», наштовхують дитину на думку: «Я не такий важливий для матусі й татка, як інші речі».
- Проводьте разом час. Ніщо не може замінити часу, який ви проводите з дітьми, роблячи звичайні речі (їсте, працюєте, гуляєте, молитеся, їдете кудись автомобілем, плаваєте чи купуєте щось) або творячи спогади (відвідуючи зоопарк, зоомагазин, парк розваг або когось зі знайомих у лікарні; бавлячись у настільні ігри, м’ячем, перебуваючи на пікніку, ночуючи в наметі, підіймаючись на гору, катаючись на велосипеді, складаючи модель літака, шиючи одяг для ляльки, відвідуючи музеї, пожежну частину чи татків офіс).
Особливо мені подобається те, що Ларі Томчак каже про слухання й спільне проведення часу. Проводячи час із дітьми, творимо неймовірні спогади. Дитина в період розвитку є дуже сприйнятливою. Постарайтеся щодня давати їй чудовий подарунок – себе! І слухайте. Всі батьки, оглядаючись назад, усвідомлюють, як швидко минає час. Тож використайте його мудро. Слухайте дітей, коли вони малі, і матимете надію, що в дорослому віці вони розмовлятимуть з вами!
Взаємна повага
Прочуханка може бути способом дисциплінувати дитину, але переконайтеся, що справді використовуєте її, аби спонукати дитину до змін, а не для того, щоб вона почувалася непотрібною та відкинутою. Ларі Томчак стверджує: якщо ви вирішили обов’язково застосувати фізичне покарання, то не робіть цього жорстоко й навально або так, щоб принизити чи збентежити дитину.
І хоча биття є певним методом дисциплінувати, все ж вважаю, що не варто одразу «тягнути за килим», щоб допомогти дитині щось зрозуміти. Адже найліпшим учителем життя є реальний досвід. Не кажу, що биття є несправжнім, але життя підказує чимало інших способів застосування практичної дисципліни.
Одним із таких способів, наприклад, є можливість здійснювати вибір: дозвольте дітям вибирати. Багато суперечок між батьками й дітьми виникає через боротьбу за владу. У стосунках батьків із дітьми часто з’являється відмінність уподобань. Мама каже Меґан одягнути сукню, а донька відповідає, що не вбереться в неї. Мама наполягає на своєму, а Меґан категорично відмовляється. І ось – маємо війну.
Як уникнути таких сутичок? Як мамі навчити доньку шанувати волю батьків? Очевидна відповідь на це запитання така: нехай мама сама виявить трохи поваги до доньки. А як їй зробити це, не втративши в очах доньки авторитету? Одна з можливостей – розподілити одяг Меґан за типами. Приміром, вбрання для школи і відпочинку покласти на одну полицю, одяг для недільної школи, церкви і спеціяльних нагод – на іншу. Тоді Меґан зможе вибирати й відчує, що контролює власне життя.
Сортуючи одяг, можна піти ще далі і поділити шкільні речі на кілька категорій, відокремивши вбрання для забави.
Щосезону переглядаючи дитячий гардероб, можете відкласти речі, які вже замалі або з якихось інших причин не підходять дитині. Можна залучити її до цієї роботи.
За допомогою таких простих дій дасте дитині змогу приймати щораз більше самостійних рішень. А можливість приймати самостійні рішення підсилить її самооцінку й упевненість у собі. Дитина відчуватиме, що її поважають, і натомість більше шануватиме батьків. Якщо батьки дають дитині більше свободи у виборі одягу, вона часто й сама приходить до них, щоб показати, як вдягнулася, просить оцінити свій вибір. Це лише простий приклад фундаментального принципу: якщо добре виконуємо батьківські обов’язки й мудро використовуємо свій авторитет, то наші діти шануватимуть нас і нашу думку.