Люди, які використовують практичну дисципліну, стараються не керуватися надміру ні поблажливістю, ні деспотизмом. Для них важливо бути послідовними і готовими діяти. Батьки, що використовують практичну дисципліну, не відкладають її на потім. Не затамовують у душі неприязні, гніву чи роздратування. Дитина, порушивши якесь правило або вчинивши щось погане, має знати, що реакція батьків буде блискавичною.
Це не означає, що вони негайно отримають потиличника чи прочухана. Тілесне покарання має своє місце у виховному процесі, але, як на мене, дуже часто батьки використовують його даремно. Йдеться передусім про те, щоб дитина зрозуміла, чому її вчинок поганий, і отримала нагоду розкаятися та усвідомити, що до неї поставилися справедливо.
У деяких випадках дитині справді може бути шкода, вона може розкаятися і перепросити скривджену особу. Якщо дитина просить пробачення, то має його отримати. Важливо порозумітися і примиритися з нею. Якщо це можливо, дитина має поговорити про конфліктну ситуацію з мамою або татом. Саме під час розмови про погану поведінку чи порушення якогось правила відбувається справжнє виховання. Не потрібно використовувати практичну дисципліну заради самої дисципліни чи для наведення ладу. Далекосяжна мета цього методу – допомогти дитині стати обов’язковою та відповідальною людиною, яка навчиться дисциплінувати себе сама.
Використайте найпотужнішого союзника
Якщо ви дотримуєтеся практичної дисципліни, завжди використовуйте свого найпотужнішого союзника в цій справі – природні або логічні наслідки. Поняття «природні наслідки» вперше сформулював психіятр Рудольф Дрейкурс. Він вважав, що для того, аби навчити дітей чогось, треба дозволити, щоб їх учило життя. Наслідки є природними, коли події розвиваються природним чином. Святе Письмо влучно описує наслідки в Посланні до Галатів 6:7. Трохи перефразувавши цей уривок, можна сказати: «Дитина пожинає те, що посіяла». Наприклад:
- Біжи, коли треба йти, – і послизнешся та пораниш коліно.
- Ляж пізно спати – і запізнишся до школи.
Логічні наслідки трохи інші. Батьки змальовують їх дитині, забігаючи в майбутнє, застерігаючи, що станеться, якщо вона не виконає певних обов’язків. Наприклад:
- Якщо не з’їси вечері, то вона опиниться в смітнику (або в собачій мисці), а ти не отримаєш нічого поїсти аж до сніданку.
- Повернися пізно від товариша, і завтра ми заборонимо тобі піти до нього (або наступного разу муситимеш повернутися раніше).
- Забуватимеш нагодувати кота, то знайдемо йому нових господарів.
Використовуючи природні й логічні наслідки, пояснюйте дитині, про що йдеться, але не повторюйте постійно основних правил, не застерігайте її невпинно і не давайте додаткових шансів. Одне з наших ключових завдань – навчити дитину, що наслідки є реальними і життя не завжди дає другий шанс.
Щоденне життя дає нам безліч нагод практично застосувати природні й логічні наслідки певних дій. Роблячи це, будьте щоразу готові до критичної «миті істини», коли ці наслідки справді настануть. Якщо послабите голос або станете поблажливими, ваша дисципліна навряд чи буде відповідати реальности, а отже – втратить ефективність.