Віддавна цікавлюся тим, як черговість народження впливає на формування особистости. Дітям, народженим першими, середніми чи останніми, притаманні різні риси характеру, і коли вам вдасться їх окреслити, зможете всюди розпізнавати їх. Одного разу, коли в мене брали інтерв’ю на телеканалі ABC-TV про мою книжку «The New Birth Order Book» («Що замовляють новонароджені»), я дуже здивував чотирьох ведучих програми «The View», відгадавши, в якій послідовності вони з’явилися на світ. (Ведучу Мередіт Віейру особливо вразили мої слова про те, що вона має старших братів).
Однак це щось більше, ніж звичайна товариська гра. Це дуже важлива інформація для того, хто старається налагодити нові стосунки. Парам, які готуються одружитися, раджу замислитися над тим, як черговість їхньої появи на світ вплине на подружнє життя. Деякі комбінації виправдовують себе, а інші є вибуховою сумішшю. Це спрацьовує також і у випадку об’єднання сімей, щоправда йдеться про більшу кількість комбінацій.
Первістки бувають найвідповідальнішими, найшвидше дорослішають. Вони часто амбітні і схильні до перфекціонізму. Люди, що народилися останніми в сім’ї, бувають відкритими, хочуть привертати до себе увагу. Вони пестунчики всієї родини, і цей ярлик, приліплений у дитинстві, супроводжує їх усе життя. Особи, народжені середніми, часто неуважні, розгублені, мусять більше старатися, щоб знайти своє місце в житті. Вони зазвичай бувають посередниками, що полагоджують суперечки між братами і сестрами, але часто стають автсайдерами, їх важко зрозуміти. Одинака можна впізнати по тому, що в нього з потрійною силою виявляються риси первістків. Однак є й такі, що дивним чином поєднують у собі характерні ознаки первістка, дуже схожого на дорослу людину, з рисами наймолодшої дитини, яка домагається особливої уваги.
Цілком зрозуміло, що різноманітні чинники всередині сім’ї можуть вплинути на зміну позиції, яку займає кожна дитина, однак описана теорія часто справджується. Детально я описав це в книжці «The New Birth Order Book». А тут хочу сказати, що в змішаних родинах все зазвичай перевернуто з ніг на голову. Дитина, народжена першою, може ні сіло ні впало отримати двох старших братів і сестер. А пестунчик відтепер, можливо, муситиме ділитися з кимсь молодшим увагою, якою досі втішався сам. Це може роздратувати їх і викликати бажання відігратися – навіть якщо діти не до кінця усвідомлюють власні почуття. Це так, наче вони були акторами, але раптом хтось поміняв їхні ролі. Тепер вони не знають, яку роль мають грати, і це викликає неспокій.
Важливо, щоб у новій родині було визначено виняткове місце для кожного. Якщо ви знаєте, якою з черги була кожна дитина при народженні, то зможете відповідно її підтримати. Дитина, що прийшла на світ першою, а тепер має старших братів і сестер, може далі почуватися відповідальною. Будьте уважні, бо можете не помітити цих її лідерських рис. І пам’ятайте, що мусите звертати особливу увагу на дитину, яка раніше була наймолодшою, навіть якщо тепер удома є хтось молодший за неї. Народжені середніми зазвичай найлегше пристосовуються до нової ситуації (вони далі залишаються середніми), а ви можете використовувати їхні здібності миротворців, щоб полагоджувати конфлікти між рештою дітей.
Дозвольте дітям побиватися за втраченим минулим
Люди створюють об’єднані родини, втративши когось близького. Смерть або розлучення призводять до розпаду сім’ї, тож згодом постає нове утворення, що має замінити попередню родину. У дітей це викликає суперечливі почуття. З одного боку, вони надіються, що болісне минуле можна буде змінити. З’явився, як їм здається, шанс склеїти все наново, тобто створити новий дім, схожий до старого. Принаймні вони сподіваються на це. Та невдовзі усвідомлюють, що нова сім’я зовсім не нагадує колишньої. Починають порівнювати нові умови життя з попередніми, і це порівняння виходить не на користь нових обставин:
– Вітчим не дозволяє робити того, що дозволяв тато.
– Дитина хотіла мати власну кімнату, але так не сталося.
Коли діти зрозуміють, що нове не замінить їм старого, відчують гнів до себе і до вас за те, що спробували їх ошукати.
Хоч би скільки ви старалася, щоб усе було якнайліпше, все одно нічого не виходить. Діти можуть боротися за те, щоб зберегти спогади про минуле, а отже, воювати з вами, бо вважають, що ви намагаєтеся знищити ці спогади.
Цілком нормально, що люди, втративши когось, відчувають біль, страждають. Класичні етапи страждання такі: неприйняття, лють, пошуки компромісу, депресія і врешті примирення. (Загалом ситуація з кожним етапом трохи поліпшується, хоча не бракує під час цього процесу і зривів). Мусите дозволити дітям пройти через це. Діти можуть дати задній хід і вдавати, що тепер усе так само, як було колись, можуть кричати на вас за кожну дрібницю, можуть спробувати знищити нове подружжя, сподіваючись на відновлення колишньої сім’ї, або ж відмовитися брати участь у родинному житті.
Мусите постійно пояснювати їм суть нової ситуації. Минулого вже немає, але ви його не забули. Вам усім шкода, що колишню родину втрачено, але ви не можете жити минулим. Нова ситуація не замінює старої, а є цілком іншою життєвою пригодою. Варто пояснити дитині, що вам потрібна її присутність у новій родині, бо такою є теперішня дійсність, з якою вся ваша сім’я намагається впоратися.
Поборюйте гнів
Підвалини змішаної сім’ї цементує розчин, виготовлений із гніву, почуття провини, заздрости, гніву, любови, недовіри, гніву, неспокою і… чи я вже згадував про гнів? Як я вже казав, гнів – це один з етапів побивання за втраченим. Але гнів хазяйнує й удома, де діти борються з іншими дітьми за місце в сім’ї. Об’єктом гніву стане також названий батько, який намагається запровадити нові правила. Кожен ховає за пазухою сокиру війни.
Люди гніваються, коли вважають, що до них ставляться несправедливо. А в об’єднаній родині виникає чимало нових ситуацій: її члени мусять приймати рішення щодо того, як поділити між собою обов’язки, виявити до інших прихильність, знайти вдома власний кут, зекономити час для перегляду телебачення або телефонної розмови, побути з батьками… У такій ситуації навіть Соломон розгубився б. Кожен відчуває, що його в чомусь скривджено, не кажучи вже про усвідомлення того, що мусить жити в розбитій родині. Ваші діти мають у носі мухи завбільшки зі слона.
Пропоную, щоб об’єднані сім’ї щотижня проводили зустрічі гніву. Нехай кожна особа отримає нагоду сказати іншим, що доводить її до шаленства. Ці зустрічі можуть набувати вибухового характеру, тож треба визначити кілька основних правил, яких потрібно буде дотримуватися. Однак важливо, щоб діти одержали змогу висловити емоції. Якщо стримають гнів у собі, то потім виразять його по-іншому – у нездоровий спосіб.