На основі того, що я чую під час терапевтичних сесій і довідуюся з отриманих листів, може скластися враження, що чимало американських осель є тереном воєнних дій – особливо вранці. Часом здається, що підняти з ліжка і вчасно відправити сина до школи – це битва не на життя, а на смерть. Коли батьки розповідають мені про свою проблему й запитують, що їм робити, щоб дитина вранці вставала, я нагадую їм одне з основних правил практичної дисципліни: не можна змушувати іншу людину робити те, що ви хочете. Дійсність підштовхне її зробити те, що треба.
Отож, коли йдеться про ранкове прокидання, найліпше повністю зняти з себе відповідальність за те, що діти проспали. Інакше кажучи, оголосити перемир’я. Не мучте більше дітей, щоб уставали.
Гадаєте, я раджу вам дозволити дітям запізнитися на перші уроки? Саме так. Нехай дійсність поставить дитину на ноги. Після кількох провальних спроб розбудити дитину просто відмовтеся співпрацювати з нею. Не погоджуйтеся бути людиною-будильником. Скажіть дитині, що мусить придумати собі якийсь спосіб, щоби вчасно прокидатися. Після цього мусите вирішити, як їй діяти, щоб уранці підніматися з ліжка і йти до школи. Якщо дитина не прийде вчасно, дійсність дасть про себе знати різними способами. Насамперед виникнуть клопоти з учителями. Щоправда, вчителі можуть зателефонувати до вас, але в такому випадку вам треба лише передати це повідомлення дитині. Не дозвольте вчителям принижувати себе, викликати почуття провини чи якось іще змусити вас повернутися до ролі людини-будильника.
Найпростіший спосіб розв’язати проблему ранкового прокидання – купіть дитині власний будильник і навчіть його налаштовувати. Якщо вона забуде, як встановлювати час умикання будильника, зіткнеться з тими самими наслідками, що й ви, коли забудете налаштувати будильник перед важливою зустріччю.
Можна також залучити до свого плану вчителя або вчителів. Зателефонуйте до школи і скажіть, що ваша дитина запізниться, бо проспала, і, на вашу думку, добре було б, якби це спізнення мало для неї певні наслідки. Коли Бафорд прийде до школи, його вчитель може, наприклад, сказати: «Бафорде, ти запізнився. Але я тобі допоможу; зможеш надолужити ці двадцять пропущених хвилин на великій перерві. Трохи попрацюєш, коли решта дітей підуть бавитися».
Звичайно, слід розуміти, що дозволити Бафордові проспати й запізнитися на навчання нелегко, до того ж такий вчинок не передбачає приємного розвитку подій. Ви можете зреагувати по-різному: починаючи від почуття сорому і закінчуючи відчуттям дискомфорту. Наприклад, може статися так, що доведеться відвезти Бафорда, бо автобус уже поїде, доки він вийде з дому. (Однак, з іншого боку, якщо школа близько – нехай дитина іде на навчання пішки).
Виграти битву за прокидання важко, але якщо витримаєте кілька днів або, можливо, тиждень чи два, то це оплатиться вам сторицею. Вибір за вами – можете далі відігравати роль будильника і брати на себе відповідальність, яка насправді має лежати на дитині, або можете перекласти цю відповідальність на дитину і зробити так, щоб прокидання стало лише її обов’язком.
Однак, можливо, ви – один з тих щасливчиків, чия дитина встає вранці без жодних проблем, щойно почувши перше ваше слово. Якщо Бог обдарував вас таким благословенням – проігноруйте мої поради щодо купівлі будильника й далі живіть у цьому благословенному стані. Пізніше, коли дитина підросте, можливо, захоче мати власний будильник, але тоді він уже буде потрібен їй лише для того, щоб зробити життя зручнішим, а не як знаряддя дисципліни.