У багатьох школах США вже від третього класу в учителів виникають проблеми з тим, щоб умовити дітей виконувати домашнє завдання. Більшість учителів певна: якщо дитина ефективно використовує свій час, то значну частину домашніх завдань може виконати ще в школі, під час перерв. Певна річ, багатьом дітям більше хочеться бавитися, ніж якось інакше проводити вільний час, тож домашню роботу мусять виконувати вдома.
І тут розпочинається битва. Батькам, які беруть участь у вирішенні дитячих проблем, пов’язаних із домашніми завданнями, пропоную дотримуватися кількох головних правил:
- Не можна змушувати дитину виконувати домашнє завдання. Спробуйте натомість забезпечити їй умови, які сприятимуть навчанню. Є сім’ї, де мамі і татові лише це й треба зробити. Деякі діти мають достатню мотивацію, щоб добре виконати домашню роботу. За невеликого сприяння мами або тата вони впораються зі своїми завданнями без жодних проблем.
Якщо можливо, обладнайте дитині спеціяльну кімнату для навчання, та якщо це для вас – недосяжна розкіш, то принаймні дитина має вчитися у власній кімнаті. Дитині потрібен там письмовий стіл і місце для книжок і зошитів.
Добре також визначити час, коли дитина має виконувати домашню роботу. Час після вечері, від 18.30 до 20.00, від понеділка до четверга, є цілком відповідним для учнів четвертого-восьмого класів. Молодші діти могли б робити уроки протягом того самого або трохи коротшого часу, приблизно між 18.30 і 19.00 або 19.15. Зрозуміло, що ці часові проміжки можна змінювати, залежно від домашніх умов.
Постарайтеся не шуміти, коли та вчиться. Гудіння порохотяга, наприклад, не сприятиме якісному виконанню домашнього завдання.
- Не можна робити уроків за дитину. Деяким батькам стає смішно від самої думки про виконання домашніх завдань замість дитини. Однак знаю чимало й таких, які це роблять – до того ж регулярно. (Одними з найгірших злочинців у таких ситуаціях є батьки, які працюють учителями. Після вечері вони перетворюють дім на псевдошколу).
Гаряче раджу батькам стриматися і надміру не допомагати дитині виконувати домашні завдання. Якщо вона час до часу попросить про допомогу, то це зовсім інша справа. Але кожен мусить добре зрозуміти, що насправді означає час до часу. Якщо будете неуважні, то невдовзі більшість вечірніх годин витрачатимете на домашні завдання дитини. Якщо це вже так, значить ви щось робите неправильно. Зустріньтеся з учителем дитини або з психологом і поговоріть про це. Тримайтеся поодаль від домашніх завдань дитини і всіляко співпрацюйте з її учителем, намагаючись досягти того, щоб дитина сама робила уроки.
Деколи це нелегко, бо батькам притаманна природна схильність допомагати дитині (яка справді може мати певні клопоти). Крім того, існує елемент гордощів: часто батьки відчувають невдоволення поганою оцінкою, знаючи, що можуть допомогти синові, і він отримає добрий або навіть відмінний бал.
Здоровий глузд підказує: незначна допомога – так, надмірна допомога – ні, постійна допомога – у жодному разі! Наприклад, якщо дитина приходить і просить, щоб ви перевірили, як вона вивчила правопис деяких слів – зробіть це. Таке опитування займе порівняно мало часу і його сміливо можна вважати допомогою, а не виконанням завдання за дитину. Крім того, так ви демонструєте, що цікавитеся її навчанням.
- Припустімо, дитина не хоче виконувати домашньої роботи. Ви обладнали місце для навчання і зробили все, щоб удома було тихо, однак дитина не виконує домашніх завдань. Ваш наступний крок – показати, якими будуть логічні наслідки її поведінки (див. розділ 7). Щоб уникнути логічних наслідків, найліпше поговорити з дитиною про них і спільно окреслити, якими вони можуть бути.
Приміром, якщо дитина не виконає домашнього завдання й отримає погану оцінку, то ви забороните їй бавитися після уроків чи вечері, відвідувати улюблений гурток чи спортивну секцію. Повторюю: порозмовляйте з дитиною про те, що, на її думку, буде справедливим, і виробіть угоду, яка для обох сторін буде прийнятною і матиме сенс.
Пам’ятайте також, що оцінки, які отримує дитина, належать їй, а не вам. Обов’язково поговоріть з дитиною про оцінки. Переглядаючи свідоцтво з поганими балами, можете сказати: «Мені дуже прикро, що ти не любиш учитися». Так ви висловите щире зауваження, а не критичний коментар чи осуд.
Якщо успішність дитини низька, виявіть терплячість. Іноді діти не дають собі ради в якомусь класі, але згодом починають учитися значно ліпше. Як християнина Бог обдарував вас батьківською владою та відповідальністю, щоб ви правильно керували своєю дитиною, відповідно спрямовували її. Завжди прищеплюйте їй таку ієрархію цінностей:
- Бог.
- Батьки.
- Дім і сім’я.
- Школа.
- Додаткові заняття.