Зустрічаю чимало батьків, яким важко вловити різницю між заохоченням дітей і вихвалянням. Адже багато книжок рекомендують батькам часто висловлювати дітям визнання і хвалити їх. Проблема в тому, що в дуже багатьох сім’ях діти ніколи не чують слів визнання чи похвали, натомість їх зазвичай критикують, звертають увагу тільки на те, чого вони не виконали і не зауважують добре виконаних справ.
Я розумію батьків, коли вони хочуть похвалити дитину, але віддаю перевагу заохоченню, а не похвалі. Це важко зрозуміти, але похвала може викликати знеохочення. Врешті-решт, лише Бог вартий похвали. Люди ж потребують заохочення.
Заохочення концентрується на зусиллях людини, на досягнутих успіхах, на почутті відповідальности, витривалости й визнанні того, що особа рухається вперед. Ось приклади слів заохочення, адресованих дітям:
- Я впевнена, що даси собі з цим раду.
- Тішуся, що ти любиш учитися і це приносить тобі радість.
- Як це гарно з твого боку – кухня виглядає чудово!
- Бачиш, тепер ти починаєш розуміти!
- Скидається на те, що ті додаткові заняття принесли результати – вітаю тебе!
- Як почуваєшся? Бачу, що ти вже багато зробив.
А ось для контрасту кілька прикладів того, як звучать похвали:
- Ти добрий хлопець.
- Матуся гордиться тобою, любий. Ти чудово виступив сьогодні.
- Ти з’їла всю вечерю. Чудова дівчинка! Тепер можеш узяти собі десерт.
- Маєш три оцінки дуже добрі й одну добру! Я така щаслива. Наступного разу та добра може змінитися на дуже добру!
- Ти сьогодні дуже гарно поводився на зустрічі скаутів. Ось тобі п’ять доларів, щоб ти знав, що це дуже важливо для мене.
Як я вже раніше згадував, до книжки «Parenthood without Hassles – Well, Almost» я долучив «Десять заповідей дітей для батьків». Усі ці заповіді написано у формі слів, які дитина адресує батькам. Одна з них каже: «Щоб рости, я потребую твого заохочення, а не похвал. Прошу, не критикуй мене надміру. Пам’ятай, що можеш критикувати речі, які я роблю, не критикуючи мене».
Пропоную батькам обдумувати й усвідомлювати те, що кажуть дітям. Чи ваші зауваження мають бути схожі на похвалу, чи радше на заохочення? Відмінність доволі незначна й тонка, але надзвичайно важлива. Насправді похвала може знищити або принизити чиєсь почуття власної гідности, особливо коли йдеться про дитину. Похвала дає дитині зрозуміти, що її люблять за певних умов. Викликає в дитини запитання: «Чи мене люблять і хвалять тому, що я отримав добрі оцінки або прибрав у кухні? А що було б, якби я цього не зробив?»