У це нелегко повірити, але я постійно маю справу з батьками, яким важко сказати дітям: «Я люблю тебе». Можливо, вони виросли в родинах, де ніхто не казав, що любить їх, тому їм тепер і важко ділитися з власними дітьми своїми найпотаємнішими думками й почуттями. Але якщо хочете, щоб практична дисципліна виявилася ефективною й допомогла вам, мусите навчитися виявляти свою любов.
Ми маємо п’ятьох дітей і не пригадуємо собі жодного дня їхнього життя (відколи я налагодив з ними контакт), коли б вони не почули від мене слів: «Я люблю тебе». Я не лише кажу їм це, а й демонструю. Мені на гадку спадають три способи виявлення любови до дитини:
- Дисциплінуйте дітей. Я не маю на увазі покарань; ідеться про сповнене любови коригування їхньої поведінки, якого іноді потребують.
- Торкайтеся дітей, обіймайте і голубте. Дотик деколи чинить дива!
- Цікавтеся інтересами дітей. Дуже часто буває, що діти живуть у своєму світі, а мама й тато – у своєму.
Я вже згадував про дослідження сімейного лікаря Крейґа Мессі, за результатами яких 79% опитаних дітей із християнських родин не відчувають любови батьків. Звичайно, одне дослідження не відображає відчуттів усіх дітей. Та все ж такий великий відсоток нещасливих дітей навіть в одній суспільній групі є дивним і незрозумілим; а тим паче це вражає тому, що йдеться про християнські сім’ї. Як таке можливо? Чому дітям бракує любови в родинах, де батьки начебто підтримують зв’язок із Богом у Христі і мають уявлення про те, що таке Божа любов? Думаю, одна з головних причин такої статистики в тому, що батьки просто не вміють виявляти любов до дітей. Їм важко погодитися з тим, що діти дорослішають і вчаться самі приймати рішення. Це може здаватися парадоксальним, але один зі способів показати любов до дитини полягає в тому, щоб дати їй змогу самій вирішувати та діяти. Зокрема й робити помилки. Коли вона вперше зіткнеться з невдачею, настане найвідповідніша мить сказати їй слова любови і продемонструвати це обіймами й усмішкою розуміння.