Щоби збагнути, хто такі є лагідні, проголошені Ісусом блаженними, треба коротко переглянути різні терміни, якими слово «лагідні» (praeis) передається в сучасних перекладах. В українських перекладах застосовується три терміни: тихі, лагідні, смиренні. Італійський переклад подає два терміни: лагідні та смиренні. Цей останній використовується також в іспанському перекладі: смиренні (los mansos). У французькому перекладі використовується слово doux, що буквально означає «солодкі», тобто ті, кому властива чеснота солодкості[1]. У німецькій мові чергуються різні переклади. Лютер переклав термінами «м’які», «солодкі» (Sanftmütigen). У «Біблії єдності», німецькому екуменічному перекладі Біблії, лагідні є саме ті, що «не чинять жодного насильства». У тому ж дусі дехто з перекладачів наголошує на об’єктивному і соціологічному вимірі, перекладаючи грецький термін praeis як беззбройні, «безвладні» (Machtlosen). Англійський переклад у блаженствах має відтінок лагідності й ввічливості, перекладаючи praeis як «люб’язні» (the gentle).
Кожен з цих перекладів висвітлює дійсний, але лише частковий компонент блаженства. Треба тримати їх разом і жодного з них не ізолювати, щоб таким чином збагнути первинне багатство євангельського терміну. Дві постійні асоціації, які містяться в Біблії і в християнському стародавньому паренесисі (моральних настановах), допомагають збагнути «повне значення» лагідності: одна – зближує між собою лагідність і смирення, інша – лагідність і терпеливість; одна висвітлює внутрішню настанову, з якої походить лагідність, інша – говорить про те, що нас підштовхує до ставлення стосовно ближнього за допомогою таких чеснот, як привітність, добросердя, пошана, люб’язність. Про ті самі риси говорить апостол Павло, коли каже про любов (пор. 1 Кор. 13:4-5).
[1] У французькій мові не існує терміну, який говорить про тихість; в Dictionnaire de spiritualité ця чеснота подається як douceur, «солодкість».