«І Він покликав народ, і промовив до нього: Послухайте та зрозумійте! Не те, що входить до уст, людину сквернить, але те, що виходить із уст, те людину сквернить. Тоді учні Його приступили й сказали Йому: Чи Ти знаєш, що фарисеї, почувши це слово, спокусилися? А Він відповів і сказав: Усяка рослина, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем. Залишіть ви їх: це сліпі поводатарі для сліпих. А коли сліпий водить сліпого, обоє до ями впадуть… А Петро відповів і до Нього сказав: Поясни нам цю притчу. А Він відказав: Чи ж і ви розуміння не маєте? Чи ж ви не розумієте, що все те, що входить до уст, вступає в живіт, та й назовні виходить? Що ж виходить із уст, те походить із серця, і воно опоганює людину. Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги. Оце те, що людину опоганює. А їсти руками невмитими, не опоганює це людини!»
Один з найулюбленіших героїв дитячих книжок – Винні-Пух, придуманий Олександром Мілном. В одній з його історій це миле, але практичне іграшкове ведмежа намагається заманити в пастку слона («слонопотама»), помістивши до ями банку з медом. Але оскільки Пух дуже любить мед, то починає їсти його сам, виправдовуючись бажанням переконатися в тому, що банка наповнена медом до самого дна, і в ній немає нічого іншого. І, звичайно ж, коли він дійсно переконався, що там був тільки мед, банка вже спорожніла.
У спорі з фарисеями про чистоту Ісус теж хоче з’ясувати, чи не знаходиться «мед» лише на поверхні законів, а під ним можна виявити щось зовсім інше. Який сенс дотримувати всі закони чистоти? Для того, щоб бути угодним Богові. А Йому угодна тільки та людина, яка чиста не лише зовні, але і до глибини своєї душі. У законах про чистоту не було нічого поганого, хоча деякі звичаї, що виникли на їх основі, втратили сенс. Не звертати уваги на заклик бути чистим зсередини – означає упустити саму суть Божої заповіді. Ісус каже народу: «Не те, що входить до уст, людину сквернить, але те, що виходить із уст, те людину сквернить» (в. 11). Це повинно було спантеличити багатьох і шокувати фарисеїв. Що Він може мати на увазі? Звичайно, скверна, що виходить з вуст – це не плювки чи блювота, а слова, що викривають людину, розкривають її внутрішній світ. Ісус мав на увазі саме те, що стане важливим відкриттям сучасних психологів: мова людини видає, про що вона насправді думає, таємно мріє, – особливо коли вона говорить не контролюючи себе. Нечисті справи – це вбивство, крадіжки, подружня зрада, розпуста і багато що інше. Нечистота людини, винної в таких справах, знаходить відгук в її думках і словах, які спливають на поверхню з глибин людської особистості. І які б зовнішні закони чистоти не наслідувала така людина, її внутрішній світ потребує очищення, якщо вона хоче бути угодною Богові. Отже, у цьому уривку йдеться не про те, чи дотримують Ісусові послідовники звичаї, що склалися. І тут, і в інших розділах обговорюються питання, добре знайомі Ісусовим сучасникам, включаючи багатьох фарисеїв: чого хоче Бог від Своїх людей і як можна виконати Його бажання? Іншими словами, як зробити серце людини чистим?
Кожен, хто не бачить у цьому проблеми або вважає, що відповідь можна знайти в правилах поведінки, ще не усвідомив усієї глибини прихованої гріховності людини. Багато хто з нас насправді здатний на ті жахливі справи, які перераховані у вірші 19, хоча сама людина може і не усвідомлювати цього. Але якщо гріховність є в наших серцях, значить, ми нечисті в очах Божих. По суті, Ісус говорить про те, що Бог пропонує кожному пройти шлях очищення навіть від такої нечистоти, що глибоко в’їдається в душу. Але інші учителі, на відміну від Ісуса, переконували людей, що на виконанні законів про чистоту можна і зупинитися. Ісус бачив, що для виконання того завдання, яке Бог поставив перед людьми, цього абсолютно недостатньо. Ісус сіяв насіння Царства (Мт. 13), якому належить прорости і розцвісти, хоча багато Його супротивників оберігали куколі, заважаючи прополці Божого поля. За словами Ісуса, люди, які бачили рішення проблем Ізраїлю в дотриманні законів про чистоту, подібні до сліпих, що намагаються вказати дорогу іншим сліпим. Усі вони не лише заблукають, але можуть впасти до ями.
Тепер ми починаємо розуміти, у чому полягав урок цього розділу для нас, якщо ми хочемо бути Ісусовими послідовниками. Ми можемо не наслідувати закони чистоти древнього Ізраїлю, але зобов’язані зрозуміти, наскільки далека від досконалості чистота нашого серця, думок і намірів, про які свідчать наші слова. Якщо це так, що нам треба зробити?
Ісус у цьому розділі не пропонує ліків від того стану людей, який Він описав. Ці ліки ми знайдемо в наступних розділах Євангелія від Матвія. Кінець кінцем, Христос Своєю смертю, воскресінням і дарами Святого Духа перемагає гріховність і нечистоту, якими заражений увесь людський рід. Але ці дорогоцінні ліки треба застосовувати так, щоб вони зціляли людську особистість до кінця. Тільки тоді ми з’явимося перед Богом такими, якими Він завжди хотів нас бачити – чистими до глибини душі.