«Як вони ж з Єрихону виходили, за Ним ішов натовп великий. І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що переходить Ісус, стали кричати, благаючи: Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів! Народ же сварився на них, щоб мовчали, вони ж іще більше кричали, благаючи: Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів! Ісус же спинився, покликав їх та й сказав: Що хочете, щоб Я вам зробив? Вони Йому кажуть: Господи, нехай нам розкриються очі! І змилосердивсь Ісус, доторкнувся до їхніх очей, і зараз прозріли їм очі, і вони подалися за Ним.»
Молодий чоловік прийшов до мене рано вранці. Він трохи нервував, але твердо вирішив розповісти про свою проблему. Йому не давав спокійно спати факт, що йому не до вподоби обраний життєвий шлях, і він не міг зрозуміти, чому. Останні декілька років юнак наслідував свій план: отримати диплом, стати магістром ділового адміністрування, знайти роботу в торговій компанії і почати сходження кар’єрними східцями. І от тепер він на півдорозі до успіху, але все таки щось йде не так…
«Ричарде, – сказав я, відчуваючи, що ставлю досить безглузде питання, – а чого ти дійсно хочеш?»
Певний час він дивився на мене з виразом жаху і подиву. А потім неначе прорвало греблю, і всі його довго стримувані емоції виплеснулися назовні. «Чого я дійсно хочу, так це прийняти духовний сан і розповідати людям про Ісуса!» – випалив юнак, після чого почервонів. Здавалося, він сказав щось украй безглузде для майбутнього магістра ділового адміністрування. Хіба він не може служити Богу і як бізнесмен, не кидаючи своєї роботи? Але ми обидва знали, що Ричард сказав правду про те, чого він дійсно хотів. Цей шлях важкий, але тепер йому стало ясно, куди треба йти.
Таке саме питання, як я – Ричарду, поставив Ісус двом сліпим на околиці Єрихону. Може здатися, що їх відповідь абсолютно передбачувана, але це не так. Сьогодні в багатьох містах можна побачити людей, що сидять на узбіччі дороги і просять милостиню в перехожих: «Подайте на прожиття!», «Чи не знайдеться у вас дрібниці, чоловіче?», «Згляньтеся над старим солдатом!», «Не могли б ви дати трохи грошей, панно?» І так – день за днем. Спробуйте уявити себе на їхньому місці. Це вас люди ігнорують або поблажливо вам посміхаються. Іноді вони навіть зупиняються поговорити з вами, але швидко йдуть з почуттям зніяковіння і жалості. Ви звикли терпіти жару і холод, аби зібрати досить грошей для того, щоб прожити наступний день. Це не схоже на нормальне життя, але іншого ви не знаєте…
От таким було життя двох сліпих за часів Ісуса. Вони трималися разом, і всі жителі Єрихону бачили їх постійно. Можливо, у них були сім’ї, що провадили таке ж жалюгідне існування, як вони самі. Тому, коли пройшов слух, що Ісус, Син Давидів, у місті, убогі сліпі вирішили попросити в Нього грошей – адже така знаменита людина має бути багачем! Попросити в Нього милостиню було для них так само природно, як для Якова та Івана – попросити місце біля Ісуса, коли Він стане царем.
І коли Ісус проходив повз, оточений великим натовпом, вони стали голосно кричати: «Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!» (в. 30). Жебраки величали Ісуса царським титулом, щоб полестити Йому; ймовірно, вони сподівалися, що Йому захочеться виявити щедрість на очах натовпу. Саме більше, на що вони сподівалися, – Ісус пошле їм гроші з одним зі Своїх учнів. Несподівано для них Ісус покликав їх до Себе. Тоді шумний натовп принишкнув, жебраки опинилися в центрі загальної уваги і почули голос людини, що поставила їм неймовірне питання: «Що хочете, щоб Я вам зробив?» (в. 32).
Сліпі зніяковіли. Хіба незрозуміло, чого завжди хоче жебрак? Навіщо ж Він запитує? Чи не будуть вони виглядати безглуздо, якщо попросять чогось неможливого, а грошей не отримають? Може, краще не ризикувати і просити грошей? От вони стоять під жарким сонцем Єрихону. Декілька секунд мали здатися для них годинами. Нарешті гребля прорвалася: «Господи, нехай нам розкриються очі!» (в. 33).
Матвій каже, що Ісус зглянувся над ними. Ймовірно, Він побачив драму, що відбувається в їх душах і зрозумів, як важко далося їм рішення попросити замість грошей те, що дійсно мало значення. Тоді «Ісус, доторкнувся до їхніх очей, і зараз прозріли їм очі, і вони подалися за Ним» (в. 34).
Але люди, які прозріли, ще не знають, що це означає – йти за Ісусом. Їм доведеться залишити позаду звичне життя і почати абсолютно нове. Так може статися з кожним, хто звернеться з проханням до Христа, якщо Його зустрічне запитання проникне крізь захисну кору розуму і розбудить істинне бажання людини, заховане від неї самої.
І коли подібне прохання людини буде виконане, єдина можлива відповідь для неї – стати справжнім учнем Христовим. Йти за Ісусом дійсно важко. Але, якщо Він вже дав вам те, чого ви дійсно потребували, що ще вам залишається?