“І рушили Ізраїлеві сини з Сінайської пустині на походи свої…” (Чисел 10:12).
Ізраїль підкорився вірі в єдиного Бога та Його законам; переносну святиню – ковчег завіту – вони виготовили з дерева акації (див. Виходу 25:10), яка й сьогодні росте і дуже поширена на Синайському півострові.
Майже рік тривав побут у горах Синаю. Тепер вони продовжують свої мандри і прямують на північ, прямо до Ханаану. Наступним етапом буде Кадеш, віддалений по прямій від Синаю на 230 км, який стане поворотним пунктом у довгому перебуванні ізраїльтян у пустелі. На основі дуже точних біблійних даних цей відрізок шляху теж можна чітко відслідкувати. Дорога йде по західному березі затоки Акаба вздовж до пустелі Паран (див. Чисел 12:16) – сьогоднішньої Бадієт ель-Тін, що означає “Пустеля самотности”) – і попри її східний край далі. З місць перепочинку на цьому шляху можна з певністю ідентифікувати Хацерот і Ецйон-Ґевер (див. Чисел 33:16-36). Хацерот – це розташований поблизу затоки сьогоднішній Айн Гудера, а Ецйон-Ґевер лежить на крайньому кінці затоки Акаба і є тим місцем, яке пізніше за царя Соломона перетворилося на портовий і промисловий центр (див. 1 Царів 9:26).
При мандрівці вздовж узбережжя затоки повторюється “чудо” з перепелами. Це, знову-таки, весна, час пташиних перельотів, і опис знову реалістичний: “І знявся вітер від Господа, і навіяв перепелиці від моря, і опустив їх над табором” (Чисел 11:31).
“І рушили з Ецйон-Ґеверу й таборували в пустині Цін, це Кадеш” (Чисел 33:36).
Нижче від Хеврону гориста місцевість Юди переходить у досить плоску рівнину, південна частина якоі аж до так званого “Струмка Єгипту” – широко розгалуженої сухої долини – стає все безводнішою (див. Чисел 34:5; Ісуса Навина 15:4; 1 Царів 8:65). Це Негев, біблійна південна земля (див. Чисел 13:17). Серед незліченних “вадіс” – сухих долин, що мають воду лише в зимові місяці, у сезон дощів, – лежить Кадеш. Стародавня назва “Кадеш” збереглася в назві невеликого джерела “Айн Кедейс”, з якого мандруючі кочівники поять свою худобу. Скупо струмуючої води джерела заледве чи могло надовго вистарчити для шести тисяч ізраїльтян та їх худоби. Та лише 7 км. на північний захід від Кадешу з землі б’є найбільше в цілій окрузі джерело, “Айн ель-Кудейрат”, якому ваді Кудейрат завдячує своєю родючістю. Звідси ізраїльтяни здалека побачили землю, яка була їм обіцяна і про яку вони ще не могли скласти собі жодного уявлення. Можливо, поспіх, з яким вони виходили, завадив їм ще в Єгипті детально про неї довідатися. Палестина була настільки добре знаною для людей на Нілі, що брак знання навіть найменших деталей дорівнював недостатній освічености. Амман-аппу, “військового писаря” за часів Рамзеса II, навіть підняли на сміх через його необізнаність із Палестиною. Горі, царський конюший, відповів йому листом з прямо-таки сатиричною гостротою і при цьому випробовував його знання з географії: “Твій лист пишний та повний великих слів. Оце віддячуємо тобі так, як тим, які шукають товарів, і накладаємо більше, ніж ти хотів. Ми кажемо: коли у твоїх словах є правда, то вийди, щоб тебе перевірити. Для тебе загнуздають коня, швидкого, як… шакал. Покажи нам, на що спроможна твоя рука. Чи ти не бачив землю Упе біля Дамаску, чи не знаєш її якостей, якою вона є? Якою є її ріка? Ти не ходив до Кадешу? Ти не ступав дорогою до Ливану, де небо вдень темне? Він порослий кипарисами і дубами та кедрами, що здіймаються аж до неба. Я оповідаю тобі також про таємниче місто. Бібльос його ім’я; як воно виглядає? Ну ж бо, повчи мене про Сидон та Сарепту! Розповідають також про инше місто, що лежить на морі, Порт-Тир його ім’я. Воду для нього привозять на кораблях. Коли ти приходиш в Яффу, бачиш зеленіючі поля. Ти входиш і бачиш гарну дівчину, що стереже виноградник. Вона приймає тебе як супутника і дарує тобі принаду свого лона. Ти дрімаєш і нічого не робиш. У тебе крадуть твого лука, твого ножа, твого сагайдака, а в темряві перерізують твою упряж… Твоя колісниця розбивається. Ти кажеш: Дайте мені поживи та води, бо я щасливо доїхав! Вони роблять вигляд, що глухі і не чують. Ходи-но, виведи мене на шлях на південь, у місцевість Акко. Де є гора Сихему? Спритний писар – кудою прямує він до Хацору? Якою є його ріка? Ходи, я розповім тобі про инші міста. Повчи мене про вигляд Кійну при Мегідо, ознайом мене із Реховом, поясни мені (про) Бетшеан та Кіріят-ель. Навчи мене, як пройти повз Мегідо. Йордан-ріка – як перебратися через неї? Оце, – так завершує царський конюший Горі свого листа, – я пройшов для тебе всю землю Палестини.., оглянь її спокійно, щоб ти на майбутнє був у стані її описати та щоб ти міг стати радником.” Царські урядовці, солдати, купці мали щонайменше чітке уявлення про Палестину. Мойсей, який належить до бідного народу пастухів, мусить спершу про цю землю довідатися. Він висилає вивідувачів.
* * *
“І послав їх Мойсей розвідати Край ханаанський, та й промовив до них: Підіть тут на південь, і ввійдете на гору, та й побачите той Край який він, і народ, що сидить у ньому, чи сильний він, чи слабий, чи малий він, чи численний?” (Чисел 13:17-18).
Серед дванадцяти вивідувачів є й Ісус Навин – чоловік з великими стратегічними здібностями, як це потім виявилося при завоюванні Ханаану. Як основний район для вивідування вони обирають місцевість навколо Хеврону на півдні Юди. Як знак, що вони виконали своє завдання, вони приносять з розвідки плоди – фіги та гранати. Неймовірне здивування викликає велетенське гроно винограду, зрізане в “долини Ешколу”, бо “вдвох понесли його на жердині”! (Чисел 13:23). Також і пізніше люди скептично дивуються, оскільки хроніст говорить про одну-єдину китицю. Насправді це мала напевно бути ціла виноградна лоза з плодами. Шпигуни зрізали її разом з гронами, які так довше залишаються свіжими. Точним, у кожному випадку, є назване в Біблії місце її походження. “долина Ешкол” означає “Виноградна долина”, вона лежить на південний захід від Хеврону і дотепер ця місцевість багата на виноградні лози. Важкий, благородний виноград вагою від 10 до 12 фунтів тут не є рідкістю. Вивідувачі розповідають і описують, як і вже 650 років раніше Сінуе, що Ханаан це земля, яка таки й справді “тече молоком та медом”. “Та народ той, що сидить у тім Краї, міцний, а міста укріплені, дуже великі” (Чисел 13:27-28; Второзаконня 1:28). При переліченні різноманітних мешканців цієї землі, вони згадують відомих нам сьогодні хеттитів, аморіїв, осілих навколо Єрусалиму євуссіїв, ханаанян та амалекитян, з якими Ізраїль уже мав зустріч на Синаї. Вони називають також “синів Енака”, які мали б бути з “нащадків велетня” (Чисел 13:22,28,33). “Енак” може означати “довгошиїй”, більше про це наука не може сьогодні нічого сказати. Було висловлено припущення, що у “велетнях” слід бачити, можливо, залишки давніх досемітських народностей, однак для цього бракує будь-яких доказів.