“Ви вилежуєтеся на ложах з слонової кости і вивалюєтесь на постелях своїх, і їсте баранів із отари та ситих телят із обори. Під гусла співаєте ви, мов Давид, ви музичні знаряддя собі видумляєте. Ви вино попиваєте чашами, і намащуєтесь добірною оливою…” (Амоса 6:4-6).
Та обставина, що Асирія після Салманассара III мала ряд слабких правителів, дає обом царствам, Ізраїлю та Юді, ще один перепочинок, який, однак, означає лише відтермінування. Оскільки Асирія зайнята заворушеннями у власній країні, Ізраїль та Юда можуть тішитися з цієї сторони мирним часом від 825 до 745 рр. до Р. Х.
Чотири десятиліття править Азарія Прокажений як цар Юдеї. В Ізраїлі панує цар Єрова II[1]. За час його довгого правління Ізраїль знову розцвітає, стає багатим, служить розкошам, і верхівка проводить дні егоїстично, живучи у власних пожаданнях, зіпсута і просякнута пороками. Пророк Амос підіймає свій голос для попередження. Він бичує розпусне життя в достатках.
Археологічні звіти, сухі експедиційні нотатки представляють пророка у світлі історично засвідченої правди. В Ізраїлі та під пагорбом руїн давньої Самарії дрімають свідчення матеріяльної розкоші в шарах ґрунту з десятиліть після 800 р. до Р. Х., за правління Єровоама II. Царський палац Самарії приховував ще поважну кількість списаних чорнилом та тушшю візерунчастих глиняних табличок. На 63-ох супроводжуючих написах до великих партій вина та оливи до царського двору як відправники пишуть управителі царських угідь Єровоама II, орендарі та урядовці, які мають досить цікавий почерк.
З того ж часу походить велика кількість речей із різьбленої слонової кости, частково викладених золотом та напівдорогоцінним камінням і прикрашених барвистим скляним пилом. Вони зображають запозичені з Єгипту мітологічні мотиви, як, наприклад, Гарпократ на квітці лотосу, або постаті богів, як-от Ісида та Гор, або херувими. Повсюди в землі Ізраїля зводили тоді також склади та сховища, які приймали надлишок дібр та товарів усіх видів.
Звідки походить ця раптова переміна, це багатство?
Всього кілька десятиліть перед тим ситуація в Ізраїлі виглядала невтішною. Ключ до розуміння дає одне речення літописця з сорокаоднорічного правління Єровоама II: “Він вернув Ізраїлеву границю відти, де йдеться до Гамату, аж до степового моря…” (2 Царів 14:25). “Степове море” – це Мертве море. Царство знову розширюється до Зайордання так, як за часів Давида і Соломона, аж до Сирії.
Близько 800 р. до Р. Х. завоювання Дамаску асирійцями зламало потугу арамійців та, хоч це звучить, як іронія, забрало з дороги головного ворога Ізраіля. Він використав шанс для відвоювання давно втрачених територій, повернув ситуацію на свою користь і разом з даниною із Зайордання в Ізраїль знову потекли ріки багатства.
Також і в Південному Царстві Юди нещодавно були знайдені свідчення мирної відбудови того часу. Залишки численних юдейських фермерських господарств із цистернами, системами зрошування та укріпленнями професор Міхаель Евенарі, президент Єврейського Університету, відкрив у 1958 р. навіть глибоко на півдні в пустелі Негев біля Міцпи Рамону. Знахідки датуються часом правління в Юдеї царя Уззійї. Про цього царя Біблія чітко зазначає: “І побудував він башти в пустині, і повисікував багато ям для води, бо мав великі череди…” (2 Хронік 26:10)
Чотири кілометри на південь від Єрусалиму професору д-ру Йоханану Ахароні з Єврейського Університету в 1959 р. вдалися перші розкопки палацу одного юдея. На пагорбі Рамат Рахель по дорозі до Вифлеєму, саме там, де, за традицією, Марія та Йосиф колись відпочивали біля джерела дорогою на перепис, на світло дня знову вийшов укріплений комплекс з VIII ст. до Р. Х. розмірами 80 м на 50 м. Він обмежений казематною стіною такого типу, як стіна з часів царя Ахава в Самарії, і має трьохступінчасті ворота – такі, як закладав ще цар Соломон. Три сторони двору були оточені будівлями: двома палацами та складом. Коли археологи поставили питання про будівничого та першого власника цієї заміської резиденції, на думку спадала лише одна вказівка: “І був цар Уззійя прокажений аж до дня своєї смерти, і сидів в осібному домі прокажений, бо був вилучений від Господнього дому” (2 Хронік 26:21).
Також і невеличкі знахідки серед руїн двору засвідчують, наскільки мали рацію пророки з їхніми скаргами. Досить велика кількість символів Астарти виявляють “ідолослужіння” навіть на цьому княжому дворі (див. 2 Царів 15:4).
Твердими та лиховісними здаються в ці дні розквіту слова пророка Амоса: “Горе безпечним на Сіоні, тим, хто надіється на самарійськую гору… День нещастя вважаєте ви за далекий, а час насильства зближаєте… Тому вони підуть тепер на вигнання на чолі полонених, і перестане крик випещених” (Амоса 6:1,3,7). Та намарно – вони дзвенять у глухих вухах. Лише цар Єровоам, як виглядає, не довіряв мирові – можливо, попереджувальні слова пророка знайшли відгук у його серці. У кожному разі, він гарячково укріплював і без того надійну твердиню своєї резиденції Самарії.
Англієць Кроуфут відкрив, що Єровоам мудро працював на перспективу. Самарію було оточено подвійним валом, а вже й так потужні стіни були ще більше зміцнені. У зверненій на північ частині акрополю, там, де Самарія мусила би бути найбільш вразливою, Кроуфут відкриває титанічне укріплення. Він встановлює масштабну лінійку і гадає, що помилився, тож старанно вимірює ще раз. Жодного сумніву – ця стіна, міцно поставлена камінь на камені, має десять метрів ширини!
[1] 787-747 рр. до Р. Х.