“Коли ж народився Ісус у Віфлеємі Юдейськім, за днів царя Ірода, то ось мудреці прибули до Єрусалиму зо сходу, і питали: Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому” (Матвія 2:1-2).
Міжнародні експедиції астрономів уже давно стали для сучасної людини чимось самозрозумілим. Науковці з усіх країв землі з’їжджаються, озброєні спецобладнанням та вимірювальними приладами, у кожен закуток землі, коли стається так, що лише там можна побачити повне сонячне затемнення або иншу важливу астрономічну подію. Чи у випадку подорожі мудреців зі Сходу до Палестини могло йтися про щось подібне?
Протягом століть розповідь євангелиста Матвія про зорю Месії займала людську уяву. Про це роздумували як аматори, так і спеціялісти, що знайшло своє відображення в літературі. Все, що лише рухається по небесному шатру, як також усе, що існує лише в людській уяві, проголошували саме тією “Віфлеємською зіркою”.
Біблійний текст дає однозначно зрозуміти, що тут мусило йтися про небесне явище цілком особливого характеру. За небесні явища відповідають астрономи, тож саме від них можемо очікувати пояснення, яке відповідає сучасній науці.
Коли ми думаємо про раптове освітлення неба, то на думку, окрім падаючої зірки, спадає два явища: комета або нова зоря, яку науковим терміном називають “nova”.
Такі припущення почали висловлювати вже дуже давно. Так, церковний письменник Ориген, який жив бл. 200 р. в Олександрії, писав: “Я є тієї думки, що зоря, яка з’явилася мудрецям у східній землі, була новою зорею, яка не мала нічого спільного з тими зірками, які є на небесній тверді або в нижчих повітряних сферах. Ймовірно, вона мала вигляд небесного вогню, які час від часу з’являються, і які греки, стараючись називати їх відповідно до вигляду, називають то кометами, то вогняними колодами, то хвостатими зірками, то бочками чи ще якось инакше”.
Яскраві комети зі шлейфом, який часто займав половину видного небесного простору, завжди глибоко хвилювали людей. Вони вважалися віщунами особливих подій. Нічого дивного, отже, що це видовище, яке є одним з найкрасивіших на небі, пов’язали із зорею мудреців зі Сходу. Цей гарний мотив використали митці; у багатьох народних зображеннях ясел, у малюнках, які зображають народження Христа, над віфлеємською стаєнкою стоїть яскрава комета.
Розкопки та знайдені тексти виявили на диво точний матеріял про астрономічні явища в минулих тисячоліттях. Так, на сьогодні наявні спостереження греків, римлян, вавилонян, єгиптян та китайців. Після вбивства Цезаря, незадовго перед ідами березня 44 р. до Р. Х., з’явилася яскрава комета. У 17 р. до Р. Х. раптом знову з’явилася комета, яку можна було цілу ніч спостерігати в середземноморських країнах. Про наступну сяючу комету повідомляється лише з 66 р. Р. Х., незадовго перед самогубством Нерона. З часу між ними існує ще одне повідомлення, записане китайськими астрономами. В енциклопедії Вен-ієн-тунґ-као китайського вченого Ма-Туан-лін про це спостереження записано так:
“У перший рік (імператора) Івен-єн, сьомого місяця, у день Сін-уей (25 серпня) було видно комету в частині неба Тоунґ-цінґ (поблизу сузір’я Близнюків). Вона перейшла через Оу-Чоуі-Хеоу (Близнюків), вийшла від Го-су (Кастор і Поллукс) і направилася на північ, а відтак у групу Ієн-йоуен (голова Лева) і в дім Тайоуей (хвіст Лева)… На 56 день вона зайшла разом з драконом (Скорпіон). Назагал комету спостерігали 63 дні”.
Це докладне давньокитайське повідомлення містить перший опис славнозвісної комети Галлея, тієї потужної комети, яка завжди з’являється поблизу сонця через кожні 76 років. Останні рази її було видно між 1909 та 1911 pp., а тоді 1986 р. У своєму проходженні через космос вона дотримується еліпсоїдної орбіти. Однак її видно не завжди добре і не всюди. Так і тоді, у 12 р. до Р. Х., її поява стала справжнім небесним видовищем у Китаї, яке могли добре спостерігати та описати у всіх подробицях. Але із Середземномор’я, з Месопотамії та з Єгипту немає жодних згадок про таке яскраве та вражаюче небесне тіло.
Те саме стосується й нових зірок. Ці “novae” є зоряними утвореннями в космосі, які вибухають з атомними вибухами нечуваної сили, їхнє світло, яке перевершує блиск всіх инших зірок, так впадає у вічі і є таким незвичним, що про це завжди повідомлялося. У час зміни літочислення про спалахування нової зорі повідомлялося лише два рази – у 134 р. до Р. Х. та в 173 р. Р. Х. жодне з багатьох давніх джерел та передань нічого не згадує про якусь яскраву комету або про нову зорю над Середземномор’ям у той час року.