У заповіді використано дієслово, яке ми перекладаємо як «шанувати». Однак такий переклад недостатній. Можливо, було б ліпше перекласти «прославляти». У гебрейській мові тут вжито слово kabed, що означає «прив’язувати вагу», «мати тягар». Батьки «мають тягар» (звісно, не в тому значенні, що вони є тягарем!), і не можна їх зневажати, не можна применшувати їхнього значення.
На початковому рівні ця заповідь наказує опікуватися батьками. Талмуд звертає особливу увагу на дуже конкретну позицію: йдеться про те, щоб забезпечити батькам їжу, одяг і дах над головою. Тут поняття «тягаря» треба розуміти як обов’язок турботи про батьків, якщо вони не спроможні самостійно задовольнити свої життєві потреби.
Але є ще щось. З kabed також виводиться слово kabod (грецькою doxa), яке ми перекладаємо як «прослава» (звідси «прославляти»). Це визначення стосується насамперед Бога.
Звідси випливає два поняття:
- тягар, труднощі, нещастя;
- важливість, велич.
Тут типовим прикладом є епізод, де йдеться про Аґар та її поведінку щодо Сари: «І він увійшов до Аґари, і вона зачала. Як вона ж побачила, що зачала, то стала легковажити господиню свою» (Бут. 16:4). Дослівно: «не мала більше тягаря в її очах».
Це саме kabod є всім тим, що важливе, що має цінність, що сильне і визначне[1].
Однак пошана має випливати із серця і виражатися в словах та вчинках. Турбота про батьків, на яку вони заслуговують, визнання їхньої важливости та цінности є чимось глибоким і не може обмежуватися суто формальною позицією.
Отож, п’ята заповідь надає синівській любові конкретного додаткового значення, оберігаючи її від суто сентиментального аспекту. У стосунки між дітьми та батьками, які часто бувають проблематичними, ця заповідь вкладає додатковий вимір любови.
Тексти
Можна навести багато текстів зі Святого Письма, які підтверджують значення цієї заповіді. Почнімо з тих, де ясно і чітко вказано, чого не можна робити.
- «Проклятий той, хто легковажить свого батька та свою матір!» (Втор. 27:16).
- «А хто вдарить батька свого чи матір свою, той конче буде забитий» (Вих. 21:15).
- «І хто проклинає батька свого чи свою матір, той конче буде забитий» (Вих. 21:17).
- «Бо кожен чоловік, що прокляне свого батька чи матір свою, буде конче забитий, батька свого чи матір свою він прокляв, кров його на ньому!» (Лев. 20:9).
- «Перед лицем сивизни встань, і вшануй лице старого, і будеш боятися Бога свого. Я Господь!» (Лев. 19:32).
- «Батька та матір у тебе легковажать, чужинцеві роблять утиск серед тебе, сироту та вдову пригнічуть у тебе» (Єз. 22:7).
- «Хто батька грабує, хто матір жене? Це син, що застиджує та осоромлює» (Прип. 19:26).
- «Хто кляне свого батька та матір свою, погасне світильник йому серед темряви!»[2] (Прип. 20:20).
- «Оце покоління, що батька свого проклинає, і неньки своєї не благословляє» (Прип. 30:11).
- «Око, що з батька сміється й погорджує послухом матері, нехай видзьобають його круки поточні, і нехай орленята його пожеруть!» (Прип. 30:17).
- «Слухай батька свого, він тебе породив, і не гордуй, як постаріла мати твоя» (Прип. 23:22).
- «Син безумний погибіль для батька свого, а жінка сварлива як ринва, що з неї вода тече завжди» (Прип. 19:13).
- «Син мудрий потіха для батька, а син нерозумний то смуток для неньки його» (Прип. 10:1).
У цих цитатах ідеться про невластиве ставлення, удари, прокльони. Натомість немає жодного слова про вбивство батьків. У єврейському законодавстві про такий приклад не могло бути і мови, адже це було настільки страшно, що видавалося неможливим. Сучасна дійсність спростовує цю ілюзію. Найсвіжіші факти свідчать про неповнолітніх дітей, які з невідомих причин жорстоко вбивають своїх батьків чи родичів. Також відомі факти, коли діти жорстоко вбивали батьків, щоб отримати спадок.
[1] Пор. Іс. 35:2; Іс. 60:13; Міх. 1:15; Наум 2:10; Ез. 27:25-26; Йов 19:9; Йов 29:20.
[2] Дослівний переклад звучав би: «Його лампа захитається».