Ким є Бог? Ось головне питання всіх релігій. Кожна з них Йому присвоює одне або декілька власних імен. Так, мусульмани називають Його Аллахом, індуси – Вішну, Шіва, Крішна… Християнська відповідь вміщається в єдиному реченні: «Бог є Любов». У серці всесвіту і в основі всього сущого є безмежна любов. І якщо Бог створив людину, то Він це зробив для того, щоб і людина долучилась до цієї любови. Як саме? Якщо людина й сама любитиме. Любитиме інших, як Бог любить нас. Любитиме Бога – джерело будь-якої любови, який полюбив нас першим. Любов до Бога є, звичайно, першою заповіддю, але для її застосування на практиці, напевно, легше почати з любови до ближнього. «Коли ти любиш, ніколи не кажи: Бог є в моєму серці, – а кажи: я перебуваю в Божому серці» (Халіл Жибран).
Працю Бога-Любов ми бачимо в усьому житті Ісуса Христа. Син Божий прийшов на землю, щоб розповісти людям про Свого Отця, Який є також і їхнім Отцем, і щоб дати їм Святого Духа, Який все оживляє. Ризикнімо зробити таке порівняння: Отець є джерелом, Син – рікою, а Святий Дух – гирлом, через яке життєдайна вода вливається в океан світу.
Це може видатися дещо складним. Тоді достатньо буде поставити собі запитання: чи можливо бути любов’ю, будучи при цьому самотністю? Чи можливо бути кимсь, будучи при цьому самотнім? Бог не є самотнім, Він – це дарування, обмін, діялог, з усіх віків і повіки. Він є Отцем, Сином і Святим Духом, Які становлять єдине ціле. «Один» у цьому випадку не є математичним числом, а символом любови. І щоб краще це зрозуміти, нам потрібно в свою чергу навчитися любити.
Таємницю Пресвятої Тройці християни проголошують, коли промовляють: «В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа».