Ми й справді хотіли б бажати, щоб усе сталось по-іншому. Ісус прийшов на землю тому, що Бог завжди хотів наблизитися до людей, яких створив. Ось чому Він воплотився людиною, Ісусом.
Метою Бога було розділити зі всіма людьми Своє життя, це життя, яке називають «вічним». Саме для цього Він і створив людину. Але чи може Він нав’язати їй вічне життя? Він може тільки запропонувати його. Ось тут людський гріх – тобто відмова людини від Божого втручання в її життя – змінив розвиток подій. Те, що могло б було бути прекрасною історією любови, перетворюється на драму відречення. Якщо б Ісус жив в іншу епоху, це відречення набуло б не вигляду хреста. Бо так сталося, що хрест був звичним знаряддям катувань римлян, яким юдейські можновладці віддали Ісуса.
Але звідки це зречення? Це таємниця свободи. Свободи, даної людям, яка дозволяє їм здійснювати вчинки – добрі чи погані, – і це залежать тільки від їхньої волі: рішення приймається повністю людиною. То що ж відбувається в серці людини, коли вона категорично відмовляється від дару, який Бог хоче їй вділити? Я не можу цього пояснити. Єдине, що я знаю, це те, що й мені трапляється іноді робити нерозумні вчинки.
Але сам Бог ніколи не відмовлявся від Свого задуму любови. Він заплатив за нього дорогою ціною. І далі хоче зблизитися з людиною. Він сподівається, що колись людина зрозуміє, наскільки Бог її любить.