Наприкінці часів. Науковці кажуть, що Земля не вічна. Невже чудовій пригоді людського існування прийде кінець? На це запитання наука відповісти не може. Але для християнина кінець часів, як і кінець його власного життя, означає зустріч. Це перехід від цього світу до світу Отця. Тоді, як пояснює апостол Іван першим християнам, «будем подібні до Нього, бо будемо бачити Його, як Він є» (1 Ів. 3:2). Це означає, що між людьми пануватиме досконала любов. На думку віруючих, коли зупиняться годинники, всі люди пізнають радість, бо любитимуть вони і любитимуть їх у самому серці Бога. Але це яскраве життя починається вже сьогодні, щоразу, як хтось любить і дозволяє себе любити. «Будем подібні до Нього, бо будемо бачити Його, як Він є», – знову говорить апостол Іван у Першому посланні (3:2).
Але Ісуса можна зустріти вже сьогодні. «Бо Я голодував був і ви нагодували Мене», – сказав Він. На що співрозмовники відповіли: «Коли ж це було?» – «Що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили» (Мт. 25:40).
Усе це проживається з вірою, це спосіб бачити невидимі речі, як написано в Посланні до євреїв (11:27). «Блаженні, що не бачили й увірували!», – сказав Ісус, коли Хома впізнав Його (Ів. 20:29). Ми б хотіли побачити Його і доторкнутися до Нього вже сьогодні. Але це був би спосіб звільнити нас від віри.