Якщо бути точним, Він молився постійно. Молитися означає не вимовляти молитви, а підтримувати постійний зв’язок із Богом. Ісус був такою мірою тісно пов’язаний з Отцем, що говорив: «Я й Отець – Ми одне» (Ів. 10:30).
Євангелія розповідають нам про деякі важливі епізоди Його молитви: під час спокус у пустелі, під час Преображення, а особливо в Оливному саду. Або ж того ранку, коли апостоли помітили, що Він встав задовго до них. А також ця довга молитва напередодні Його смерти: Він просить Отця зберегти Його учнів в єдності (Ів. 17).
У пустелі Ісус сорок днів молився та роздумував над Своїм призначенням: як його здійснити? Якою є воля Мого Отця? В Оливному саду, перед самою смертю, ведучи останню внутрішню боротьбу, щоб сказати остаточне «так», Він спочатку попросив, щоб Його оминула ця чаша терпінь, а потім помолився, сказавши: «А проте, не чого хочу Я, але чого Ти» (Мр. 14:36). Чи було виконано Його волю? Вранці в день Пасхи гріб Господній спорожнів! Молитва Ісуса не полягає в тому, щоб просити якісь речі, навіть якщо Він і молиться за інших. Вона має передусім на меті зрозуміти волю Його Отця: що ж саме чекає від Нього Отець?
Одного дня, побачивши, як ревно Він молився, учні попросили Ісуса навчити і їх молитися. У відповідь Він дав їм молитву Отче Наш. Спочатку ця молитва звертається до Бога: нехай святиться Його ім’я, нехай пошириться Царство Його любови, нехай Його воля – яка полягає в тому, щоб усі люди любили одне одного, – здійсниться на землі і на небі, тобто так само, як Бог любить Його. Далі йдуть прохання, які стосуються головних елементів людського існування: щоденний хліб – без бажання накопичувати, прощення кривд – щоб кожен міг прийняти себе, прощаючи й іншим своєю чергою, Божа допомога в спокусах і, нарешті, звільнення від усякого зла, включаючи смерть. Якщо Ісус навчив цієї молитви Своїх учнів, напевно тому, що це була і Його молитва.