«Діти – спадщина Господня, плід утроби – нагорода!» Псалом 127:3.
Не кожна жінка, ставши матір’ю, здає собі справу, що відтепер належить до грона людей, які найбільше впливають на всебічний розвиток її дитини.
У момент зачаття дитини Творець довіряє нам, батькам, жінці й чоловікові, це нове життя як особливий дар. Ми маємо не тільки опікуватися дитиною, а й створити їй такі умови, щоб вона розвинула все те, що вклав у неї Бог-Творець. А також посприяти тому, щоб вона набула багато нових умінь і навчилася добре розпоряджатися власним життям.
Прийняття цього дару пов’язане з величезною відповідальністю. Для кожного з батьків, який прагне якнайліпше виконати свою роль, це завдання нелегке. Крім того, воно чітко обмежене в часі. У процесі виховання дитини неможливо повернутися до періоду, який батьки занедбали. Не можна повторити жодного етапу, аби виправити те, що вже безповоротно минуло.
У рамках одного з опитувань було оприлюднено декілька дуже цікавих висловлювань відомих осіб про їхніх матерів. Більшість опитаних сказала, що відчуває подив, повагу, вдячність або просто любов до цієї особливої для них людини. Однак, окрім шанобливих і схвальних висловлювань на адресу матерів, прозвучали й слова, сповнені величезного болю й гіркоти, викликані спогадами з дитинства. Була також мова й про численні душевні рани та почуття відкинення.
А нещодавно видавництво «Койнонія» розіслало широкому колу адресатів анкети із запитанням: «Хто і як найбільше вплинув на твоє життя?»
Ось одна з багатьох надзвичайно цінних відповідей:
«Одразу після того, як я прочитав це запитання, у моїх думках прозвучала відповідь: мама. Потім, щоправда, пригадалися й інші особи. Однак, добре подумавши й усе проаналізувавши, я врешті дійшла висновку, що таки так – це мама!
Яким чином вона так сильно вплинула на мене? Своєю присутністю, перебуванням і відсутністю, розмовами й браком часу на них, слуханням і метушливим піклуванням. Тим, що була і найулюбленішою мамою, і тією, яка припустилася багатьох помилок. Своїми молитвами. Вона мала вплив на моє почуття власної цінности, розвиток моїх здібностей, на те, якою людиною я стала. Я й далі ловлю себе на тому, що, хоча минуло чимало років (я заміжня і маю дітей шкільного віку), коли хочу похвалитися чи поскаржитися, найперше згадую про неї. Її слова й нині дуже багато важать для мене».
Ці спогади яскраво показують, який потужний вплив має мама на все, зокрема й доросле, життя дитини. Щоправда, він не завжди є бездоганним, адже зазвичай іде в парі з численними помилками й невдачами. Попри це, все одно залишається дуже значним.
Отож, нам варто спільно замислитися над тим, як жити, щоб з Божою допомогою діяти так, аби цих помилок і невдач було якнайменше й аби благословення нашого впливу не лише допомогло нашим дітям стати щасливими людьми, а й сягнуло наступних поколінь.