«Як гніздо своє будить орел, як ширяє він понад своїми малятами, крила свої простягає, бере їх, та носить їх він на рамені крилатім своїм». Книга Повторення Закону 32:11 (У контексті вірша 12)
Бог-Отець, наче орел, учить Своїх дітей літати високо. Сам порівнює Себе з орлом і хоче, щоб кожен з нас мав у собі Його природу й потенціял:
«А ті, хто надію складає на Господа, силу відновлять, крила підіймуть, немов ті орли, будуть бігати і не потомляться» (Іс. 40:31).
Дивовижно, як часто натрапляємо в Божому Слові на порівняння Бога або нас, людей, з орлом. Бог прагне сховати людину під Своїми крилами від труднощів, але ще більше хоче вивільнити весь наш потенціял, необхідний нам для розвитку, здіймання вгору й відновлення сил, так само, як це відбувається в орлів.
Яку ж роль, у такому разі, маємо відігравати в цьому процесі ми, матері? Приклад орла стосується і нас, і дітей. Ми самі часто потребуємо захисту Божих крил (див. Пс. 91:4), відновлення сил і того, щоб поглянути на власне життя з висоти орлиного польоту. Однак про нас самих і про задоволення наших потреб я більше розповім у сьомому розділі. А тут я хотіла б заохотити нас, матерів, замислитися над питанням, як допомогти дітям розвинути міцні крила, за допомогою яких вони зможуть літати так само високо, як біблійний орел.
УСВІДОМЛЕННЯ ДАРІВ І ЗДІБНОСТЕЙ
Кожна дитина унікальна. Кожна по-особливому цінна для Бога, має виняткове покликання і мету, для якої її і було створено. Господь наділив дитину певними схильностями й темпераментом, щоб вона реалізувала своє призначення. Не можна заперечувати природних дарів і здібностей, бо саме вони найперше допомагають досягти всього того, що Бог запланував для кожного. У Божому Слові це підтверджено обітницями самого Бога. Ми, матері, повинні молитися, щоб Він реалізував ці обітниці в житті наших дітей. А ми їм маємо нагадувати про це та заохочувати їх усіляко помножувати все те багатство, яке дістали від Бога.
Кожна дитина, навіть вихована в тій самій родині й тими самими батьками, великою мірою відрізняється від інших. Вона єдина й унікальна на цьому світі. На цілій земній кулі немає такої другої. Її наділено багатьма унікальними дарами й здібностями. Кожна людина має різні таланти. Наша, батьків, роль і відповідальність полягає в тому, щоб відкривати ці дари й здібності в дитині та по змозі розвивати їх. Але понад усе ми повинні спонукати дитину до того, щоб вона сама помітила й захотіла розвивати свої таланти. Спочатку треба заохочувати дитину робити те, що вона виконує добре й із захопленням. Якщо примушуватимемо дитину виконувати те, чого вона не любить, навіть якщо має до цього здібності, то досягнемо зворотного результату – успішно відіб’ємо в неї бажання до цієї справи. Наприклад, можемо помітити, що дитина має музичні здібності, але не хоче вчитися гри на інструменті. Якщо нам не вдасться заохотити її до цього, то, найімовірніше, час і гроші, витрачені на навчання, будуть змарновані.
Ми маємо допомогти дитині пізнати її темперамент, зрозуміти, якими дарами й здібностями володіє, але понад усе – чим захоплюється. А передусім саме мати повинна розпізнати, чи її дитина є екстравертом, чи інтровертом, який має темперамент, чи вона більше зосереджена на завданнях, чи на спілкуванні з людьми та що для неї є більшим викликом – активність чи пасивність. Треба також з’ясувати її сильні та слабкі сторони, все, що тішить дитину, а що викликає в неї гнів і обурення. Варто скористатися допомогою тих, хто, використавши потрібні засоби й методи, зможе визначити темперамент дитини, її сильні й слабкі сторони та пояснити, як посилити і розвинути ті здібності, що їх має дитина.