«Хай послухає мудрий і примножить науку, а розумний здобуде хай мудрих думок». Приповісті Соломонові 1:5
Розпоряджатися власним життям не так уже й легко. Часто я поверталася після роботи додому дуже втомлена. Найохочіше прийняла б душ і прилягла. Однак дійсність зазвичай була інакшою: на мене чекав безконечний перелік обов’язків, що були такими ж, а навіть більш відповідальними, ніж ті, які я виконувала на роботі. І йшлося не лише про такі «приємні» справи, як приготування їжі для цілої родини й гостей, прання, прибирання, допомога дітям у виконанні домашніх завдань. Адже часто в нас удома ще й з’являлися люди, які шукали допомоги у вирішенні власних проблем. Щоб під впливом усього цього не занепасти духом, не піддатися втомі та збайдужінню, я засвоїла декілька цінних правил: постійно визначати пріоритети, встановлювати цілі на конкретний день (записую їх на аркуші паперу попереднього дня, відповідно до своїх ширших і триваліших планів на життя), розмовляти з найближчими, доручати деякі обов’язки решті членів родини та заохочувати рідних виконувати їх.
Якщо з’являється надто багато обов’язків і надмірна відповідальність, більшість із нас, жінок, почуваючись жертвами, реагують або гнівом, або пригніченням. Помітивши це в собі, я просто вирішила, що більше не хочу бути жертвою – ні обставин, ні інших людей. А тоді попросила Ісуса допомогти мені в цьому. Це Він приніс Себе в жертву за мої гріхи та падіння, і я тепер не маю змоги стати на Його місце. Можу лише в будь-якій ситуації прийняти Його ласку та допомогу. Тож поволі почала вчитися цього.
ВИЗНАЧЕННЯ ЄРАРХІЇ ПРІОРИТЕТІВ
Замість того, щоб жити, відчуваючи роздвоєність, брак рішучости й постійну перевтому, я почала аналізувати кожну проблему у світлі визначених раніше пріоритетів, розміщених у відповідному порядку. І тоді зрозуміла, що на першому місці завжди повинен бути мій час із Богом, бо з перебування в Божій присутності я черпаю нову радість і силу для виконання всіх інших завдань та обов’язків.
Другу позицію має займати мій чоловік – мої стосунки з ним. Коли діти маленькі, суть цього пріоритету полягає в доброму спілкуванні між дружиною та чоловіком, а також у тому, щоб вони мали час для інтимних зустрічей лише вдвох. Наше взаємне порозуміння та задоволення потреб одне одного відіграє в цей період ключову роль. А так легко про це забути, коли всю нашу вагу й сили поглинає догляд за дітьми та нескінченна кількість інших обов’язків.
Водночас мусимо пам’ятати, що лише на третьому місці повинні бути діти. Не можна також ніколи забувати, що нам потрібен час для себе. Пам’ятаймо про себе й, задовольняючи свої особисті потреби, не почуваймося винними.
Розміщення цих чотирьох сфер нашого життя в певному, чітко встановленому порядку – це не форма егоїзму, а гарантія того, що будемо здатні віддавати свою енергію й тепло іншим. Той, хто не піклується про свій духовний розвиток, не дбає про своїх найближчих і самого себе, не зможе уникнути перевантаження й виснаження. Не визначивши пріоритетів і не розмістивши їх у певному порядку, багато хто заплатив за це розлученням, втратою здоров’я або зруйнуванням стосунків з дітьми.
Тільки перебуваючи в добрих взаєминах із Богом, маючи теплі стосунки з найближчими та живучи в гармонії із самою собою, можна з творчим натхненням працювати за фахом і допомагати іншим людям – як вірним Церкви, так і тим, хто ще не зустрів Христа. Лише тоді зможемо бути для них справжнім благословенням. Саме для цього нам потрібна єрархія чітко визначених пріоритетів і вміння щодня практично застосовувати її.
А отже, не можна ігнорувати потреби дбати про власний духовний розвиток і своє подружжя. Як матері, мусимо пам’ятати, що дітей нам даровано на чітко визначений час. Натомість із чоловіком житимемо все життя, зокрема й тоді, коли діти покинуть рідну домівку. Навіть коли діти ще зовсім маленькі чи вже підлітки, пам’ятаймо, що одного дня вони стануть дорослими та створять власні сім’ї, а ми й далі залишатимемося разом.
У багатьох родинах матері так самовіддано дбають про дітей, що забувають про чоловіка. І вони з жахом усвідомлюють, немовби прокинувшись із глибокого сну, що трапилося, коли чоловік уже пішов до іншої жінки, яка не нарікала постійно, а ставилася до нього з більшим теплом і зацікавленням, захоплювалася ним і виявляла бажання інтимної близькости. Не можна забувати ні на хвилину, що чоловік прагне діставати все це від своєї дружини, зокрема й тоді, коли вона весь свій час присвячує дітям, які домагаються її уваги та турботи.
Водночас це зовсім не означає, що він не повинен виконувати частину домашніх обов’язків, допомагати виховувати дітей і дбати про наповнення родинного бюджету. Головне в цій ситуації – не збайдужіти та продовжувати далі, підтримувати цей наш найважливіший земний зв’язок, яким є подружжя.
А тому, прагнучи бути добрими матерями й даючи дітям усе найліпше, не слід забувати про те, що передовсім маємо бути добрими дружинами для своїх чоловіків. Будучи добрими дружинами, робимо вагомий внесок у життя наших дітей! Треба також усвідомлювати, що наші почуття, реакції та поведінка впливають на найближчих нам осіб – чоловіка й дітей. А отже, мусимо навчитися розпізнавати й розуміти ці почуття та реакції і брати на себе відповідальність за них.