«Погляньте, якими великими буквами я написав вам своєю рукою! Усі ті, хто бажає хвалитися тілом, змушують вас обрізуватись, щоб тільки вони не були переслідувані за хреста Христового. Бо навіть і ті, хто обрізується, самі не зберігають Закона, а хочуть, щоб ви обрізувались, щоб хвалитися їм вашим тілом. А щодо мене, то нехай нічим не хвалюся, хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, що ним розп’ятий світ для мене, а я для світу. Бо сили немає ані обрізання, ані необрізання, а створіння нове. А всі ті, хто піде за цим правилом, мир та милість на них, і на Ізраїля Божого! Зрештою, хай ніхто не турбує мене, бо ношу я Ісусові рани на тілі своїм!… Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з духом вашим, браття! Амінь.»
Як мінімум половина того, що я щодня знаходжу у своїй поштовій скриньці, це реклама, або так звана «макулатурна пошта». Нерідко я отримую листи, на конверті яких вказане моє ім’я, але, як потім з’ясовується, це один з листів масової розсилки в рамках чергової рекламної кампанії. І навіть особисті листи, адресовані конкретно мені, іноді бувають надруковані на комп’ютері; у них відчувається якась байдужість.
Якщо ваш кореспондент потрудився не просто написати на конверті ваше ім’я, але і додати від руки наприкінці листа декілька слів, ви можете бути упевнені, що це справжня жива людина з тіла та крові. І в цьому уривку Павло робить якраз таку «приписку від руки».
Звичайно, він не складав цього тексту на комп’ютері, і не приписував декілька слів після надрукованого тексту. Він досі диктував писареві, а тут узяв у руки перо, але написав не своє ім’я, згідно із звичаями того часу, а свої думки, що підсумовують послання. Його слова як і раніше палкі і пристрасні; його аргументи не втратили своєї гостроти, але ці рядки підсумовують лист і зв’язують воєдино різні його частини. Павло і раніше після викладу своїх думок вважав за необхідне підкреслити: має значення тільки Хрест. І тепер апостол знову фокусує на цьому увагу.
Хрест знаменує собою якнайглибший розподіл – не лише між церквою і рештою світу, але також і між тими в церкві, хто готовий прийняти страждання за Христа, і тими, хто не готовий. «Агітатори» хотіли відмітити тіла галатів знаком приналежності до народу Авраамового. Павло помічає, що лише ті знаки на тілі мають значення, які свідчать про страждання, перенесені заради вірності Ісусу (в. 17). Якщо вам потрібні відмітини на тілі, то це мають бути рани від хреста, а не від кам’яного ножа для обрізань. Сліди хреста – це відмітини від переслідувань, «Ісусові рани».
Якраз цього «агітатори» хотіли б уникнути. Вони самі зазнавали тиску з боку своїх співтоваришів юдеїв і хотіли обілити себе в їх очах, довести, що не пов’язані з язичниками. Тому вони, у свою чергу, давили на навернених з язичників. Але Павло бачить їх наскрізь. Він знає (див. Гал. 5:3), що обрізання має сенс, тільки якщо людина має намір дотримувати увесь Закон. Але «агітаторам» треба лише одне: захистити свою власну шкуру. Саме заради цього вони і хочуть відрізувати частку тіла в інших людей. У наявності їх дріб’язковість і обмеженість.
Павло ж, на завершення свого послання, показує реальність такою, якою бачить її Бог. Ця картина чіпає наші серця і примушує уяву піднестися над Галатією, над подробицями інтриг і суперечок у ранній церкві, осягнути багатство намірів люблячого Бога відносно усього Всесвіту. Розіпнутий був не лише Христос і не лише християни розіпнуті разом з Ним (Гал. 2:19-20; 5:24). Весь інший світ теж розіпнутий. Голгофська гора стала поворотним пунктом історії. Весь старий світ почув смертний вирок для себе, щоб з нього міг народитися новий світ Божий, нове творіння. Нове творіння почалося з воскресіння Ісуса, продовжилося в сходженні Духа, після чого нове життя увійшло до людей, що належать Христові, і, як каже Павло в 8-му розділі Послання до Римлян, зростатиме до тих пір, поки усе творіння не буде звільнене від рабства тлінню на свободу слави дітей Божих.
Це розуміння лежить у центрі вчення апостола Павла і направляє його думку упродовж усього Послання до Галатів. Хрест Ісуса – обіцянка нового життя. Яким чином людина, яка бачила Ісуса як розіпнутого Месію, може чіплятися за цінності, знаки відмінності і за сам спосіб життя цього світу, засудженого на Хресті? Не має значення ні обрізання, ні необрізання; ні фізичні знаки на тілі юдея, ні відсутність цих знаків на тілі язичника. Має значення те, що Бог вилив у світ Своє нове творіння, і через Євангеліє Ісуса запрошує усіх розділити Його благословення, нове життя і обіцяння.
Ті, хто відгукується за допомогою віри, отримують почесне ім’я: «Ізраїль Божий» (в. 16). Вони – Авраамове насіння (розділ 3), вони ж – діти Ісака, а не Ізмаїла (розділ 4). Вони виконують увесь закон у своїй любові до ближнього (розділ 5). Вони – обраний народ Божий.
Звичайно, ми повинні пам’ятати, що, коли Павло писав ці рядки, більшість християн були євреями за народженням. Не слід думати, прочитавши це послання, що Бог раптом обернувся спиною до євреїв і дозволив неєврейським громадам зайняти їх місце. З таким поглядом Павло сперечається, зокрема, у 9-му, 10-му і 11-му розділах свого Послання до Римлян. Але боязнь перед таким тлумаченням не повинна нам перешкодити усвідомити Павлову звістку: галати (і усі, хто вірить в Ісуса) тепер – новий Ізраїль, світло Боже для світу, покликаний стати новим творінням, розділити милосердя і любов Божу і принести їх всьому світу.
Останні рядки послання – благословення не лише галатам, але і всім нам, що читають ці слова. Від початку до кінця, усе дається тільки однією благодаттю: благодаттю Господа Ісуса Христа. Бог у Христі здійснив Свій план спасіння. Подібно до самого Павлового апостольства (див. розділ 1), Євангеліє має не людське походження, і доля в народі Божому дається не за людськими мірками. Благодать досягає всього світу і обіймає його. Знаком цього служить не відмітка на тілі, але присутність духа і його радість. Так було в першому столітті, так це є і тепер – у церкві і у світі, що потребує того, про що говорить Послання до Галатів. І так буде до тих пір, поки віра не буде винагороджена баченням, терпіння – остаточним урожаєм, а надія – здійсненням очікуваного.