Коли слова утвердження – первинна мова любови
Бред розмовляв різними мовами любови. Найкраще йому вдавалися слова утвердження. Під час навчання в старших класах він брав декілька уроків гри на гітарі, розпочинаючи навчання в старших класах, його запросили приєднатися до рок-групи. Бреда прийняли й визнали членом групи. Вони грали лише на декількох вечірках у честь дня народження, батьки завжди підтримували його словами утвердження стосовно його музичних здібностей. Група намагалася створити демонстраційну версію запису, однак не вдалося цього зробити. На початку року група розпалася.
Бред продовжував пробувати инші заняття, однак у коледжі він повернувся до своїх музичних зацікавлень і вирішив вибрати музичну освіту своїм фахом. Його батьки продовжували підтримувати його, однак від учителя він не одержав підтримки. Тоді його музична кар’єра почала занепадати. Натомість Бред вирішив змінити спеціальність на бізнес, і його оцінки відразу покращилися.
Бред ніколи не надавав великого значення Богові або духовности, однак після закінчення університету отримав роботу в невеликій компанії, якою володіли й керували ревні християни. Вони розпочинали роботу в офісі молитвою. Це місце охоплював дух піднесення й підтримки. Бред почув більше про Бога за шість місяців роботи, ніж за все своє життя. Його щось заінтригувало. Ці люди видавалися неймовірно щасливими, ще додатково працювали.
Бред почав сам читати Святе Письмо. Він розпочав з життя Ісуса, записаного апостолом Іваном. Його зачарували слова Христа, особливо такий опис: “Пастир добрий кладе життя власне за вівці.”. Бред прочитав, що Ісус проголошував: “ Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізнову прийняти його. Ніхто в Мене його не бере, але Я Сам від Себе кладу його. Маю владу віддати його, і маю владу прийняти його знову, Я цю заповідь взяв від Свого Отця” (Ів. 10:11,17-18). “Чи й справді Ісус міг передбачити Свою смерть і воскресіння?” – задумувався Бред.
Згодом він прочитав Ісусові слова до Марти, сестри Лазаря. “Я – воскресення й життя, – сказав Ісус, – Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити” (Ів. 11:25). До того, як Бред дійшов до кінця Євангелія від Івана, він був готовим на слова: “Багато ж і інших ознак учинив був Ісус у присутності учнів Своїх, що в книзі оцій не записані. Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім’я Його!” (Ів. 20:30,31).
За словами Бреда, “щось глибоко в мені відповіло, і я промовив уголос: «я вірую». Відтоді моє життя змінилося назавжди”. Бред встановив із Богом стосунки.
Наступні шість місяців були великою пригодою, адже Бред вдався до навчання Святого Письма. Він вирішив відвідати церкву свого керівника, де відразу потрапив у клас для новонавернених християн. Невдовзі став ділити своє життя з Богом.
“Ніколи не забуду, як уперше помолився”, – сказав Бред. – Я розпочав словами: «Дорогий Боже, не надто вмію розмовляти з Тобою, та якщо бажаєш послухати, у мене є декілька запитань, які би хотів поставити». Я запитував, і відтоді Він відповідав”, – сказав Бред.
Найбільше Бредові подобалася музична частина служби. Він вимовляв слова, які ніколи не співав до того, вони висловлювали почуття його серця. Задовго до цього він думав долучитися до хору. Слова утвердження були його первинною мовою любови, однак на першій репетиції він зрозумів, що в нього немає таланту до співу.
“Ніколи не забуду першого вечора, коли Бред прийшов на репетицію, – розповів згодом музичний керівник. – Він не співав у тональності й не відчував ритму”.
Коли керівник хору зрозумів, що Бред справді хотів співати в хорі, то виділив особистий час, щоб займатися з ним, однак незадовго зрозумів, що Бредові не вдасться заспівати. Він був добрим чоловіком, та чесним, тому й порадив Бредові пошукати инший спосіб служіння.
Як відповів Бред? “Це була найспустошливіша мить, яку я пережив, відколи став християнином. Спершу я вважав, що керівник повівся зухвало. Чи я не грав у рок-групі в старших класах школи? Чи музика не була моєю спеціальністю, коли я вступив у коледж? Що він мав на увазі, коли говорив, що в мене немає “таланту до співу?” Згодом декілька моїх друзів підтвердили висновок диригента, і я мусив згодитися зі своїми музичними обмеженнями.
Гадаю, мені було складно прийняти це тому, що я вважав спів способом свого служіння Богові. Тепер усвідомлюю те, чого тоді не усвідомлював. Я правильно все розумів: якщо хотів співати похвалу Богові, то повинен це робити приватно, а не відволікати, співаючи не в тональності, своїх приятелів, які моляться.
Усі ці події відбувалися давно. Бред продовжував працювати і став успішним бізнесменом. Стосовно його мови любови – слів утвердження, то він став одним із найкращих учителів Святого Письма у своїй церкві. Останні двадцять років його групи найбільше відвідували. Люди приводили своїх друзів, які ніколи не розчаровувалися. Заняття Бреда творчі, жваві та глибокі.
Слова утвердження все ще є його мовою любови, і він виявляє свою любов до Бога, щороку навчаючи правди Божої сотні людей. Це було напоумлення любови болісними словами від музичного керівника (зрештою, від Бога), які привернули увагу Бреда і спрямували в правильному керунку.
Ті з нас, у кого первинна мова любови – слова утвердження, сприймають критичні слова або зауваження дуже болісно. Однак якщо прагнемо почути голос Бога, можемо зрозуміти, що такі слова є Його найгучнішим виявом любови до нас. Коли Бог приводить нас туди, де ми повинні бути, знову почуємо слова утвердження тих, кому служимо.
Боже напоумлення не завжди є відповіддю на нашу грішну поведінку. Инколи це Його спроба змусити нас поклонятися й служити дієвіше, ніж ми це робимо. Хоча наша перша реакція – відсахнутися від болю і спитати, навіщо Бог це робить, та якщо чесно задамо це питання, то почуємо “спокійний голос” Божий, – тоді, мабуть, зрозуміємо, у хвилини найбільшого болю, що Бог любить нас найсильніше.