Хоча вищенаведене визначення не надто точне, то все ж багато хто, не вагаючись, використовує його, бо не знає глибинного сенсу харизми зцілення. Таке формулювання небезпечне тим, що представляє цей особливий дар, який належить до сфери пророцтв, як магічну діяльність.
Пророча харизматична діяльність
Різні наведені в попередніх розділах свідчення “вивели на сцену” пророче слово зцілення, яке провіщає певну “терапевтичну” благодать, що її дарує Господь (а отже – цієї миті) конкретній особі або групі людей. Це слово, яке називають “словом зцілення”, всупереч уявленням деяких людей, не має нічого спільного з магією й само по собі не спричиняє того, що провіщає. Воно – лише один з елементів цілої низки харизм, а його завдання – пробудити в серці особи, яка отримує зцілення, внутрішній стимул до діяльности.
Слово пізнання – це вид простого пророцтва, яке має діяти таким чином, щоб у той момент, коли його виголошують, людина прийняла Божу благодать. Пророк не є представником якоїсь окремої раси, що жила на світі лише за старозавітних часів і періоду ранньої Церкви. Хрещення перетворює кожного з нас на потенційного пророка (а точніше, згідно з висловлюванням Церкви, – на священика, пророка й царя). Вся справа полягає в тому, щоб зрозуміти значення цього терміну й змогти відкинути ті стереотипи, які притаманні нашій ментальності. Поза тим, слід нагадати, що впродовж усієї історії й аж до сьогодні Церква ніколи не переставала виконувати пророчої функції.
У класичному розумінні, пророк – це людина, що промовляє від імени Бога під впливом натхнення, яке може бути одноразовим або ж повторюватися. Говорити від імени Бога не означає передбачати майбутнє. Пророцтво не є ворожінням і навіть дуже далеке від нього.
Той, хто промовляє від імени Бога, у силі Святого Духа, здійснює те, що належить до харизматичних дій. Таким чином ця людина відкриває або провіщає ті дійсності, що вже присутні або наближаються та яких більшість зібраних осіб не можуть – або ще не можуть – помітити “очима віри”. Однак це часткове й тимчасове представлення невідомих перспектив виконує при цьому лише другорядну й інструментальну функцію. Справжня мета цієї Божої стратегії полягає в тому, щоб людина усвідомила, що її життя повинно змінитися, оздоровитися або переорієнтуватися таким чином, щоб вона почала жити в більшій згоді з Божими очікуваннями, а також, можливо, уникнула колишніх помилок, пов’язаних з якимось внутрішнім розладом (або чимось гіршим).
Слово зцілення вписується в цей вимір серед багатьох інших форм пророцтва. Правильніша й точніша його назва – це “харизма пізнання”, а також “слово безпосереднього пізнання”. Як харизма воно ґрунтується на критеріях, про які ми говорили раніше, й зазвичай (після розпізнання й підтвердження) його можна використовувати в молитовних групах, на великих молитовних зустрічах й навіть під час неформальних зустрічей, як це підтверджує свідчення[1]. Обов’язково слід додати, що особа, яка отримує слово безпосереднього пізнання, не знає тієї людини, котрої воно стосується.
* * *
Отець Жан М., в якого вже давно було виявлено й підтверджено цю харизму, одного дня вирішив підвезти молоду жінку, яка подорожувала автостопом, виглядала неспокійна та уникала будь-яких розмов. Під впливом раптового глибокого співчуття до неї вирішив молитися за неї в дусі, не перестаючи керувати автомобілем.
Через годину відчув у собі слово безпосереднього пізнання й ризикнув звернутися до жінки: “Чи Ваш страх викликаний не тим, що Ви вже кілька років практикуєте спіритизм, а недавно вступили до секти розенкрейцерів?”
Смілива заява! Отець мусив проявити чималу відвагу… Особливо якщо зважити на те, що одночасно керував автомобілем!
“Звідки Ви знаєте, отче?” – вигукнула вражена жінка. Священик почав розповідати їй про Ісуса. Зав’язалася розмова, й серце молодої жінки відкрилося. Ось так оте мимовільне виявлення дещиці правди про неї саму пробудило в серці жінки прагнення пізнати правду й Бога. Дискусія закінчилася в сповідальниці, звідки наша мандрівниця автостопом вийшла, сяючи, адже цілковито звільнилася від свого страху.
* * *
За допомогою такого цілком непередбачуваного використання харизми пізнання отець Жан дав змогу Святому Духові пробудити серце тієї жінки, яка явно перебувала в пригніченому стані.
Саме таким чином слово безпосереднього пізнання іноді служить молитві за зцілення, яким воно не було б – фізичним, психічним чи духовним. За посередництвом цього слова людина пророчим чином передбачає те, що Божа благодать саме цієї миті здійснює для людини (або групи осіб), яка без цього слова – таке, на жаль, трапляється найчастіше – не усвідомила б цього. Отож, слово пізнання допомагає “не змарнувати” благодаті, сприяє тому, щоб особа прийняла її. Пам’ятаймо про те, що Господь ніколи не зцілює людини без неї самої й що вона може не прийняти благодаті, якою Він обдаровує її, а отже, й не отримати жодних плодів у вигляді відчутного полегшення.
Слово безпосереднього пізнання допомагає усвідомити свою особисту зустріч з Господом; саме тому воно містить уточнення, які дають змогу людині, про котру йдеться, впізнати в цих словах себе й сказати собі: “Це говорять про мене!”
[1] Його наведено в: Le charisme de connaissanse, серія Petits Traités Spirituels, Éditions des Béatitudes, травень 1995.