«А ми знаємо, що добрий Закон, коли хто законно вживає його, та відає те, що Закон не покладений для праведного, але для беззаконних та для неслухняних, нечестивих і грішників, безбожних та нечистих, для зневажників батька та зневажників матері, для душогубців, розпусників, мужоложників, розбійників, неправдомовців, кривоприсяжників, і для всього іншого, що противне здоровій науці, за славною Євангелією блаженного Бога, яка мені звірена.»
Ми стояли біля джерела, дивлячись на другий бік долини. Був справжній весняний день: легкий вітерець, непомітна хмарка, яскраве сонце, пагорби навколо в усій своїй красі. Десь вдалині ми могли чути бекання вівці, що зве свого ягняти.
«Ми ніколи не проходили тут», – сказав мій супутник. – «Завжди ми проходимо тут повз, не один раз ми вибирали південний маршрут і бачили пейзаж з цих пагорбів».
Він знав, так само, як і я, чому ми туди не йшли. Ми дістали мапу ще раз і подивилися на неї. Приблизно на милю на південь від нас були маленькі друкарські букви, написані червоним чорнилом. «НЕБЕЗПЕЧНА ЗОНА», – повідомляли вони. Повідомлення повторювалося на кожній півмилі або біля того. Один з південних маршрутів вів до армійського табору.
Уся місцевість використовувалася як плацдарм для військових маневрів. Образливо, що того дня ми упродовж багатьох годин, які пробули там, так і не почули жодної стрілянини. Можливо, солдати займалися іншими справами, замість того щоб саме тоді брати участь у стрільбах. Ми, можливо, пройшли всю місцевість і були повністю поза небезпекою. Але коли мапа каже «НЕБЕЗПЕЧНО», абсолютно безглуздо навіть сумніватися стосовно цього. Ми задумливо дивилися на незвідані пагорби і відмітили північний напрям для одного з наших відомих старих маршрутів. Тепер на хвилину уявіть, що у вас мапа, на якій тільки відмічена небезпека. Припустимо, що на всій місцевості, яку зображує мапа, є тільки знаки, які означають як райони армійських стрільб, так і прямовисні кручі, з яких ви можете зірватися, небезпечні перехрестя, де можуть бути аварії, мости, які виглядають надійними, але можуть обвалитися, якщо ви спробуєте перейти їх, і так далі. Припустимо, що немає жодних інших слів або символів – нічого, що повідомляє вам назви міст і сіл, жодних знаків, які означають гарний краєвид, місця для пікніка, приємні шляхи біля річок, місця, де ви можете поїсти, або попити, або отримати нічліг. Це була б моторошна мапа, чи не так? Це могло б змусити вас побажати залишитися удома і ніколи не ризикувати, виходячи на вулицю. Це нагадує мені один іронічний вірш з Книги Приповістей (26:13): коли хтось каже, що «лев на дорозі!», він може говорити правду, але може і просто шукати виправдання, щоб не піти того дня працювати.
Головна думка цього уривка полягає в тому, що юдейський Закон схожий на мапу, на якій відмічена тільки небезпека. Павло, залишивши Тимофія, який відповідав за церкву в Ефесі, знав, що там були деякі учителі, які були великими ревнителями юдейського Закону. Це розцінювалося, окрім усього іншого, як основа не лише особистої моральності, але і всього юдейського способу життя. Можливо, як він припускає в попередньому уривку, деякі з юдеохристиян в Ефесі ставили Закон основною задачею для осмислення християнського вчення. І це, каже він, схоже на заборону для людей, що збираються на прогулянку місцевістю, мапа якої каже їм, що йти туди їм не варто. Для цього, каже Павло, Закон дуже корисний. Він фактично існує для таких цілей, і його треба використовувати «законним» способом для організації правильного життя (в. 8). Якщо ви хочете знати, що не можна робити, юдейський Закон дасть вам схему декількох можливих варіантів стосунків і образів поведінки з позначкою «НЕБЕЗПЕЧНО!», чи, можливо, «Проїзду немає». Він не скаже вам, що ви повинні робити; саме по собі це не спонукатиме вас почати захоплююче, прекрасне життя, наповнене любов’ю і служінням, у чому для Павла і полягало все християнство. Тому, як нам може здатися, він дещо зарозуміло перераховує людей, для яких Закон має бути корисним: тим, хто завжди забрідає в небезпечні місця, у кому видна схильність балансувати на краю моральної прірви, або тому, хто намагається перейти мости, які при переході можуть обвалитися. Висновок: ну що ж, якщо хтось хоче учити Закону – прекрасно, але передбачається, що їх слухачі будуть людьми саме такого сорту, але в християнській общині не має бути таких слухачів!
Ясно, що він має на увазі не лише юдейський Закон у сенсі перших п’яти книг Біблії (одне із значень слова «Закон», яке могло бути в той час), а точніше – десять заповідей, які ми знаходимо у Вих. 20:1-17. Ми, можливо, не помітили це в перших словах списку у віршах 9 і 10 (беззаконні, неслухняні, нечестиві, грішні, неблагоговійні, безбожні), але це вияснюється надалі. П’ята заповідь стосується поваги до батьків, шоста – вбивства, сьома – перелюбу, восьма – крадіжки, дев’ята – лжесвідчення і десята (яку часто розцінюють як свого роду узагальнення наприкінці списку) – пожадливості. Від середини вірша 9 і у вірші 10 Павло, здається, має на увазі ці шість заповідей, і трохи розширює їх діапазон: крайня протилежність шанування батьків – їх вбивство, заповідь проти перелюбу включає всі види позашлюбних сексуальних зв’язків, найбільш крайній приклад крадіжки – викрадення живої людини, щоб продати її як раба. Павло також додає узагальнення наприкінці свого списку: «і для всього іншого, що противне здоровій науці». Те, що він йде за списком заповідей дуже скрупульозно, має на увазі, що ми повинні розглядати ті слова на початку вірша 9, починаючи з «беззаконних» як спосіб опису людей, які порушують, принаймні, перші три заповіді, – шанування тільки Бога, заборони на ідолопоклонство і поминання імені Бога марно. (Четверта заповідь про дотримання суботи викликала суперечки в ранньому християнстві, що ясно з Рим. 14; але це – тема для іншої розмови.)
Мета всього цього проглядає не в тому, щоб просто перерахувати різні моделі гріховної поведінки, але щоб сказати: Закон прекрасний тоді, коли вам потрібна мапа, на якій позначені всі небезпечні місця. Є дійсно небезпечні типи поведінки, і славна Блага звістка про блаженного Бога (в. 11) так само проти них, як і юдейський Закон. Але не уявляйте, якщо ви їй учите, вам вдасться зробити щось більше, ніж намалювати декілька вказівників, які попереджають людей про ці небезпеки. Набагато важливіше досліджувати саму Благу звістку, те послання, яке було дане Павлу та іншим апостолам. Коли спочатку був даний Закон, то, не дивлячись на те, що люди вже його порушили, Бог також відкрив Свою славу Мойсеєві (Вих. 32-34), Тут, як і в 2Кор. 3 і 4, Павло оголошує, що, хоч Закон і хороший, не він, а Блага звістка відкриває славу Божу.