«Син під впливом болісного шоку, спричиненого подіями, мусить сам учитися життєвої мудрости. Сам мусить пройти крізь пасмо неминучих внутрішніх страждань. […] А батько співстраждатиме тим болісніше, чим чіткіше усвідомлюватиме, що нічим не може допомогти». (Ж. ЛАКРУА)
Особливу близькість і розуміння батько повинен виявляти до дитини в дуже важкі моменти: під час хвороби, депресії, шкільних невдач, непорозумінь з однолітками, любовних розчарувань, знеохочення й суму, втрати близької людини тощо. Коли дитина страждає, не достатньо пасивної присутности поруч. Конче потрібно активно виявляти своє співчуття. У важкі моменти дитина хоче усвідомлювати, що батько співчуває їй і цілковито підтримує її в тій неприємній ситуації, в якій вона опинилася.
Материнське співчуття трохи відрізняється від батьківського. Мати ставиться до дитини передусім з великою сердечністю, яка має емоційне забарвлення. Її співчуття містить багато «жалю», адже вона хотіла б уберегти дитину не лише від страждань, а й від зусиль і труду. Через те, що маму єднає з дитиною сильний емоційний зв’язок, вона нерідко буває схильною надміру шкодувати свого сина чи доньку. А тому, крім материнського співчуття, дитині потрібне й батьківське. Присутність батька поруч із дитиною в моменти її страждань, можливо, не вирізняється особливою емоційністю й теплотою, однак має чимало переваг, які згодом можуть допомогти дитині долати життєві труднощі. Зокрема, батько, стриманіше ставлячись до емоцій (як власних, так і дитини), може навчити дитину докладати внутрішніх зусиль, завдяки чому вона не зосереджуватиметься на власних стражданнях і менше шкодуватиме себе.
Батьківське почуття гумору, яке передусім полягає в здатності сміятися із самого себе, а не з інших, – це одна з найважливіших навичок, яка дуже допомагає виховувати дітей. Завдяки цьому вмінню батько може допомогти дитині подивитися на себе й свої страждання з певної відстані, немовби збоку. Таке почуття гумору особливо потрібне у важких ситуаціях. У такий спосіб батько може навчити свою дитину (передусім сина) мужньо переживати важкі хвилини життя. Крім того, пройшовши таку школу батьківського виховання, дитина почне менше концентруватися на собі й більше думати про інших.