«А ну ж тепер ви, багачі, плачте й ридайте над лихом своїм, що вас має спіткати: ваше багатство згнило, а ваші вбрання міль поїла! Золото ваше та срібло поіржавіло, а їхня іржа буде свідчити проти вас, і поїсть ваше тіло, немов той огонь! Ви скарби зібрали собі на останні дні! Ось голосить заплата, що ви затримали в робітників, які жали на ваших полях, і голосіння женців досягли вух Господа Саваота! Ви розкошували на землі й насолоджувались, серця свої вигодували, немов би на день заколення. Ви Праведного засудили й убили, Він вам не противився!»
От, воно як! Читаючи послання досі, ми могли подумати, що Яків повчає нас то про те, то про це, то в цілому: що робити, і чого не робити. Проте тут ми бачимо, що справа йде глибше, ніж ми думали. Можливо, має сенс повернутися до початку і перечитати все наново.
Звернімо увагу на в. 6. Завершальне викриття на адресу «багачів» полягає не в тому, що вони живуть у розкоші, а бідняків пригноблюють і обкрадають. Багачі зробили щось гірше: Праведного засудили й убили. Іншими словами, несуть відповідальність за страту Ісуса.
Несподівано стає ясно, хто такі «багачі» (а також де і коли написане послання). «Багачі» – це єрусалимська еліта, саддукеї і первосвященики. Вони живуть у розкішних будинках і жиріють на прибутках від паломництв і жертвопринесень, які здійснюють благочестиві юдеї. Їх ставлення до Бога і Його Закону суто прагматичне: храмові священнодії і свята для них – лише спосіб залишитися при владі. Вони також стежать, щоб був потрібний римлянам мир, щоб в Юдеї (особливо в Єрусалимі і Храмі) ніщо не порушувало статус-кво, а за необхідності застосовують силу.
З Євангелій ми знаємо, що після приходу в Єрусалим Ісус «очистив» Храм. Швидше за все, то був пророчий акт, схожий на інсценовані притчі в Єремії та Єзекіїля, який символізував прийдешнє руйнування Храму. Стурбована храмова еліта відреагувала так, як і слідувало чекати від багатої еліти: баламута треба усунути.
Проте Ісуса не «усунеш». (У наступні століття тирани переконувалися в цьому знову і знову.) Бог воскресив Його з мертвих. І тоді не лише Його учні, але і Його родичі на кшталт Якова, що досі не вірили в Його месіанство, зрозуміли, що він – «Праведник». Воскресіння довело Його праведність/правоту.
Убили ж Месію саме багачі. Подібно до Ісуса, Яків викриває економічне пригноблення, що просочило юдейське суспільство, пригноблення, основну відповідальність за яке несли офіційні володарі. Володарі показують приклад іншим (зокрема, збирачам податків). Ісус же сповістив настання Ювілею, великого звільнення від боргів, якого давно сподівався народ Божий. Як нам добре відомо, всякого, хто пропонує простити біднякам їх борги, багачі піднімають на сміх. (Це не перешкодило багачам після всесвітньої фінансово-економічної кризи 2008 року самим просити про прощення боргів – за кошт платників податків! Декілька урядів покірно пішли для них назустріч. Що ж, один закон для багачів, другий – для бідняків: нічого нового…)
Яків виділяє і такий соціальний гріх: «багачі» утримують плату поденників. Мабуть, розрахунок йшов на те, щоб отримати прибуток: нехай гроші покрутяться день-другий. До криків же бідняків, яким не було на що годувати сім’ї, вони залишалися глухими. Яків попереджає: утримані гроші «голосять» до Бога, і Бог – чує.
А от ще важлива нова тема: «Ви скарби зібрали собі на останні дні» (в. 3). Яків вірив, що з явленням Ісуса почалася нова епоха, Царство Боже на землі, як і на небі. Цей «вік майбутній», великий час виправлення світу, якого сподівався і про що молився, Ізраїль. Він і названий тут «останніми днями».
Збирати багатства в цю нову епоху – ідея украй невдала. Бог перевертає усе догори ногами, прославляє убогих і упокорених, крушить сильних і багатих, – а деякі якраз намагаються збагатитися! За словами Якова, становище багачів серйозніше, ніж вони думають. Поглядаючи на них пророчим оком, він бачить красиві будинки, повні срібла, золота та дорогого одягу, і комори, повні їжі, і льохи, повні вина. І дивиться Яків на це так, як дивиться Бог: усе це – міль та іржа (пор. Мт. 6:19-20!), а їжею багачі відгодовують себе на забій як гусей перед Різдвом (в. 5). Перед нами одне з найгрізніших біблійних застережень проти бездумної розкоші.
Зауважимо, що воно актуальне понині. Можливо, нам обридає говорити і слухати про це, але всесвітня економіка недалеко пішла від економіки I століття: більша частина грошей тече в одному напрямі. Це відбувається і на місцевому рівні: невеликі групи можновладців лізуть з шкіри геть, щоб у них було не просто «досить» коштів, а більше, ніж досить (і навіть набагато більше), тоді як поруч з ними багато хто вимушений голодувати і жебракувати.
Без сумніву, багата єрусалимська еліта дивилася на жебраків звисока: ніби, ледарі, самі винні, що не уміють влаштовуватися. Але церква повинна невпинно пам’ятати про Як. 5:1-6, викривати нечестя не лише тих чи інших конкретних людей, але і вади цілих систем. Така поведінка робила жорстоким серця начальників, яким розправа над Ісусом здавалася не лише доречною, але абсолютно нормально.
Але коли повністю зійде зоря нового дня, нової епохи Божої, усе встане на свої місця: голодні наситяться, а багачі залишаться ні з чим.