Буття 42
Отже, Йосип став головним помічником фараона. Як Господь сказав уві сні царю єгипетському, так і сталося – сім років був багатий врожай хліба на землі єгипетській, потому настали голодні роки. Всі жителі єгипетської землі почали голодувати і стали нарікати на фараона: «У нас закінчився хліб, ми помираємо з голоду!» На це фараон відповів: «Ідіть до Йосипа і що він вам скаже, те робіть». Тоді відчинив Йосип усі житниці з запасом зерна і почав продавати його єгиптянам. Голод же посилився по всьому світу, тому з різних країн приходили до Єгипту купувати хліб і приносили Йосипу срібло. Він брав гроші і наповнював мішки зерном. Скільки б народу не приходило, Йосип усім роздавав хліб з єгипетських житниць – запасів вистачало для всіх.
Серед тих, хто прийшли до Єгипту купити хліба, можна було побачити десятьох чужинців, кожен з яких мав віслюка, мішок і гроші для хліба. Ви здогадалися, хто були ці люди? Йосип упізнав їх із першого погляду, хоча не бачився з ними вже двадцять років. Так, це були його брати, які колись за двадцять срібняків продали його в рабство.
Чи помститься їм Йосип, маючи таку владу? Чи відплатить їм злом за зло? Давайте разом про все дізнаємося.
За двадцять років, які провів Йосип в Єгипті, він стільки пережив і так змінився, що брати його не впізнали. Перед ними повстав змужнілий красень, управитель землі єгипетської, який носить не лише єгипетське розкішне вбрання, але й нове єгипетське ім’я, яке отримав від фараона – Цофнат-Панеах.
Підійшовши до Йосипа, всі брати вклонилися йому до землі. Як він це побачив, то згадав усе, що йому снилося, коли він ще був юнаком і жив у домі свого батька.
Але брати не впізнали Йосипа, й він не відкрився їм, а повівся з ними дуже суворо. Він запитав їх: «Звідки ви?» Вони відповіли: «Ми прийшли з ханаанської землі, щоб купити хліба». Але Йосип зробив вигляд, що не повірив їхнім словам. «Ви прийшли, – сказав він, – щоб вистежити вразливі місця Єгипту, доповісти вашому цареві й напасти на нашу країну». Та брати почали запевняти: «Ми не маємо ніяких злих намірів. Ми прийшли лише купити хліба, бо у нашім краї настав голод». Та Йосип далі начебто виказував їм недовіру. Вони ж вмовляли його, кажучи: «Ми всі сини одного чоловіка з землі ханаанської. Нас у батька дванадцятеро. Найменший син залишився зі старим батьком, а одного брата немає».
Нарешті Йосип сказав: «Ви не вийдете звідси доти, поки не прийде сюди ваш молодший брат. Нехай один із вас піде й приведе брата вашого, а ви залишитеся чекати його повернення у в’язниці». Почувши це, брати дуже налякалися, бо знали, що батько їхній не відпустить від себе Веніаміна, щоб не трапилося з ним якої біди. Допоки брати вирішували, як бути і хто з них піде, Йосип наказав ув’язнити їх на три дні.
Коли минув визначений час, Йосип сказав братам: «Я боюся Бога, тому ось вам моє рішення. Один із вас залишиться, а інші підуть і віднесуть хліб до своїх сімей. І приведуть молодшого брата вашого, щоб я переконався у правдивості ваших слів. Тоді ви не помрете».
Брати ж засмутилися і згадали, як жорстоко колись вони вчинили з Йосипом, і почали говорити між собою: «Тепер ми караємося за гріх проти брата нашого; ми бачили страждання душі його, коли він благав нас, але ми не послухали його; за це і спіткало нас лихо». Брати ж не знали, що Йосип розуміє їхню мову, бо зверталися до нього і чули його відповіді через перекладача.
Як почув їхні слова Йосип, то заплакав і вийшов до іншої кімнати, щоб вони нічого не помітили. Повернувшись, він вибрав із десяти братів одного, Симеона, й зв’язав його на очах в інших і наказав ув’язнити, допоки не приведуть молодшого брата. Тоді брати згадали, як колись зв’язали Йосипа й продали в рабство.
Вони вирушили додому, а Симеон залишився у в’язниці, не знаючи, чи звільнять його колись, чи прийдуть брати і чи приведуть із собою Веніаміна, якого батько не відпускав від себе.
Перед від’їздом братів Йосип наказав своїм слугам: «Коли ви наповните хлібом мішки цих людей, покладіть всередину кожному його гроші». Слуги виконали наказ, але брати не знали про те.
Як же поспішали брати з Єгипту до своїх родин, везучи їм їжу! Повернувшись додому, вони розповіли батькові все, що з ними сталося.
«Управитель тієї землі, – сказали вони, – розмовляв із нами суворо і прийняв нас за шпигунів, які прийшли вистежити вразливі місця землі, щоб завоювати її. Ми сказали, що є людьми чесними, що нас було дванадцятеро, але одного немає, а найменший залишився з батьком нашим у землі ханаанській. Але управитель не повірив нам і звелів привести молодшого брата нашого для підтвердження правдивості наших слів. Він ув’язнив Симеона і обіцяв звільнити лише за умови, що ми повернемося по нього з Веніаміном». Як почув усе це, старий Яків дуже сильно засмутився.
Коли ж брати почали висипати хліб зі своїх мішків, то кожний знайшов усередині вузол зі своїми грішми. Вони не знали, що Йосип навмисне повернув їм срібло, тому дуже злякалися – їх могли звинуватити в крадіжці й покарати за це.
До того ж їм потрібно було якось умовити батька відпустити з ними Веніаміна. Як це зробити? Адже батько був твердий у своєму рішенні: «Ні, не піде Веніамін із вами, щоб не трапилося з ним якого нещастя в дорозі. Ви забрали у мене двох дітей: Йосипа немає, Симеона немає, ще й хочете взяти Веніаміна. Я не витримаю, якщо і з найменшим щось трапиться». А без Веніаміна брати не могли повернутися до Єгипту.
ЗАПИТАННЯ:
- Як Йосип вчинив із хлібом, коли настав голод?
- Чому брати прийшли до Йосипа, і чи впізнали вони його?
- Як Йосип вчинив із братами?
- Чому брати не повернулися до Єгипту, щоб визволити Симеона?