1 книга Самуїлова 1, 2:1-11
Як ви пам’ятаєте з попередніх історій, Ізраїльтяни увійшли до ханаанської землі. З собою вони принесли й скинію, яку Бог наказав їм зробити і завжди встановлювати на місці свого проживання. Для встановлення скинії Бог обрав місто Шіло. На той час первосвящеником був чоловік на ім’я Ілій, якому допомагали його два сини-священики Хофні й Пінхас.
Щороку багато ізраїльтян приходили до храму на поклоніння. Поміж тими людьми був і богобоязливий чоловік на ім’я Елкана, який мав двох дружин. За тогочасним звичаєм чоловіку можна було мати декілька дружин. Одну з них звали Анна. Це була благочестива жінка, яка любила Бога. Елкана любив її більше за іншу, але Бог не посилав їй дітей, яких вона так хотіла, Анна була безплідною.
Другу дружину звали Пеніна. Від неї Елкана мав синів і дочок, але вона була такою недоброю людиною, що весь час глузувала з Анни і казала, що Бог не любить Анну, бо не дає їй дітей.
Дітки, а чи глузуєте ви з друга, якщо він не має того, що у вас є? Ніколи не робіть так, адже Господь любить усіх однаково, і якщо комусь чогось не дає, то на це Він має Свій задум.
Увесь свій біль у молитві зі сльозами Анна відкривала Богові. Вона знала, що Він дуже її любить, і просила в Господа дитинку, якщо буде на те Його ласка.
Одного разу, прийшовши до Шіло, Анна молилася в скинії. Жінка дуже сильно плакала перед Господом, відкриваючи своє серце: «Господи, якщо Ти зглянешся наді мною і даси мені сина, я обіцяю віддати його на служіння Тобі. Все життя сина день-у-день буде належати Тобі, а я не бритиму йому волосся на голові, бо він буде Твоїм назореєм». За цим спостерігав первосвященик Ілій. Оскільки Анна молилася пошепки, то Ілій не чув її слів, а лише бачив її червоні очі й те, як беззвучно рухаються її вуста. Він подумав, що вона п’яна і підійшов до неї, щоб вигнати її з храму, доки вона не протверезіє. Але Анна пояснила первосвященику, чому її очі червоні – вона багато плакала в молитві перед Господом. Тоді Ілій ласкаво сказав до неї: «Бог виконає твоє бажання і дасть тобі те, про що ти в Нього просила. Іди з миром».
Серце Анни звеселилося – вона повірила, що Господь почув її молитву. І вже за рік вона народила сина і назвала його Самуїлом.
Елкана неймовірно зрадів і дуже дякував Господу за такий подарунок. Він пішов у Шіло, щоб принести Богу жертву вдячності за сина. Анна ж не пішла, а сказала, що коли синок підросте, вона його відведе і віддасть назавжди на служіння Господу, як і обіцяла. Бачите, дітки, Анна на радощах не забула, що обіцяла Богу віддати свого сина Йому на служіння. А чи виконуєте ви обіцянки, які даєте Богу? Наприклад, що будете слухняними, що не будете ображати своїх друзів, що казатимете тільки правду своїм батькам? Господь завжди виконує те, що Він нам обіцяє і закликає нас бути схожими на Нього у виконанні обіцянок даних чи то Йому, чи батькам, чи друзям.
Коли Самуїл підріс, мама привела його в Шіло до первосвященика Ілія, щоб той виховав хлопчика священиком для служіння Богу. Анна нагадала первосвященику, що вона та жінка, яка молилася в храмі й якій Ілій сказав, що Бог дасть їй те, про що вона просила. Тоді Ілій узяв хлопчика до себе, а Анна вшанувала Бога чудовою піснею, дякуючи за почуті молитви.
Анна дуже сильно любила свого сина, тому приходила до нього щороку і приносила йому новий одяг. Серце Самуїла Бог наповнив Духом Святим, і хлопчик від усієї душі служив Господу при скинії, величаючи Його разом зі священиками і народом.
Народ дуже полюбив Самуїла, бо люди бачили його зростаючу з року в рік старанність у служінні Богу. Коли Анна приходила в Шіло, вона чула добрі слова про свого сина, й її серце просто розквітало від радощів! Дітки, знайте, що батькам завжди приємно чути про вас щось хороше. Господу також буде приємно, якщо ви змалечку віддасте ваші серця на служіння Йому, як це зробив маленький Самуїл.
ЗАПИТАННЯ:
- 3 якою метою ізраїльський народ приходив до Шіло?
- Чому Анна була нещаслива і що вона робила зі своїм болем?
- Як Господь відповів на молитви Анни?
- Що Анна обіцяла Господу і чи дотрималася вона свого слова?