2 книга Самуїлова 11
Давид любив Бога і намагався Йому догоджати, а присутність Святого Духа робила його благочестивим. Але все одно Давид залишався людиною і мав гріховну сутність. Коли Давид пильнував своє серце і думки, відганяв від себе зло, тоді він утримувався від гріха. На жаль так було не завжди: настав день, коли Давид зробив велике зло в очах Божих. Ось як це сталося.
За роки війни цар Давид створив дуже сильне військо і поставив на чолі його мудрого і вірного свого слугу Йоава. Коли на Ізраїль напали амоннітяни, то цар уже не пішов на чолі війська, а залишився в Єрусалимі.
Не відомо, чому саме Давид не повів військо на війну, але ймовірно, що він полюбив більше комфорт свого палацу, спокій та відпочинок, і лінощі непомітно ввійшли в його життя. Дітки, пам’ятайте, лінощі – це недобра річ, через яку сатана легко може підштовхнути людину до зла.
Отже, одного спекотного літнього вечора, після обіднього сну, Давид вийшов на дах свого палацу, аби подихати свіжим повітрям. Дахи в будинках жителів Єрусалиму були пласкими і багато людей там влаштовували хтось – затишний куточок для відпочинку, хтось – місце для прийому їжі, а дехто й нагрівав на сонці воду і мився просто на даху. Царський палац стояв на верхівці Сіонського пагорбу, тому Давид міг бачити перед собою весь Єрусалим та його жителів. Окинувши своїм оком це чарівне місто, цар раптом побачив на даху невеликого палацу надзвичайно красиву жінку. Вона йому так сподобалася, що він відразу ж наказав своєму слузі дізнатися хто вона така. Слуга дізнався і повідомив царю, що це Вірсавія, дружина Урії, одного з царських воєначальників.
Давид наказав привести йому цю жінку і на деякий час залишив її в себе в палаці. Та чи міг Давид одружитися з Вірсавією, коли був живий її чоловік Урія? Ні, бо це суперечить сьомій заповіді Божій: «Не чини перелюб». Давидові не слід було навіть і думати про Вірсавію. Сталося ж так, що вона завагітніла. Тоді Давид хотів вирішити цю проблему хитрощами, але в нього нічого не вийшло. Нарешті гріх настільки запанував у серці Давида, що йому спало на думку: «Якщо Урія помре на війні, тоді не буде гріховним перед Богом те, що Вірсавія стане моєю дружиною».
Але перед Богом це був гріх, адже, попри всі виправдання Давида, це було вбивство, яке Господь заборонив у Своїй заповіді: «Не вбий!»
Відтоді Давид почав шукати смерті для Урії. Цей воїн був відданим і мужнім, він воював під командуванням Йоава. Цар вигадав зробити так, щоб Урію було вбито під час якоїсь битви. Тоді він написав листа Йоавові: «Коли почнеться битва, відправ Урію на найнебезпечніше місце, щоб він був убитий ворогами». Чи вам це нічого не нагадує? Одного разу Саул хотів убити Давида руками филистимлян, а тепер сам Давид бажає того ж для Урії.
Давид надіслав наказ Йоавові. Чи повинен був послухатися Йоав царя? У цій злій справі ні, бо коли наказ суперечить заповіді Божій, ніхто не повинен такого виконувати. Але Йоав бажав догодити Давидові, тому він виконав його наказ. У наступній же битві, при нападі на вороже місто Йоав послав Урію з декількома воїнами на вірну загибель. Тоді Урію було вбито стрілою, яка вилетіла із міського муру.
Чи сумував Давид, почувши про смерть Урії? Зовні він був сумний, але в душі радів, бо тепер Вірсавія може стати його дружиною. Він негайно послав за жінкою, одружився з нею і вона стала жити з ним у його палаці. Але Господь бачив усе це зло і розгнівався на Давида.
ЗАПИТАННЯ:
- Чому Давид не пішов на чолі війська, а залишився в Єрусалимі?
- Який гріх вчинив Давид?
- Що вигадав Давид, щоб Вірсавія могла стати його дружиною?
- Чи правильно це було перед Богом і чому?