2 книга Самуїлова 16:9-14, 17:26-29
Ховаючись від Авесалома, Давид переходив з одного місця на інше. Біля міста Бахурім назустріч царю вийшов один чоловік, який став проклинати Давида та кидати в нього каміння. Він кричав: «Ти вбивця! Ти посів престол Саула і його синів, вбивши їх, а тепер Господь забрав із твоєї руки царство і віддав його твоєму сину Авесалому!»
Хіба Давид убив Саула і його дітей? Ні, цей чоловік сказав неправду. Тоді Амішай підійшов до царя й сказав: «Навіщо цей пес проклинає тебе. Я піду й відрубаю йому голову, і він замовкне назавжди».
І що на це відповів цар? Адже Амішай мав рацію – ніхто не може так говорити на царя! Та Давид повівся дивно в очах свого народу, бо сказав: «Ні, не чіпай його. Господь допустив, щоб цей чоловік мене проклинав, і я не можу заборонити йому. Мій рідний син хоче мене вбити, то ж не дивно, що цей чоловік насмілився проклинати мене».
Діти, коли з вами поводяться непривітно і жорстоко, не відповідайте злом на зло. Беріть приклад з лагідності Давида і, пам’ятаючи власні гріхи, поводьтеся й ви так зі всіма.
Коли Давид і його люди підійшли до зручного для відпочинку місця, вони стали на нічліг. Але ось прибігли до них вірні посланці й сказали, що до ранку Давид та його люди повинні перейти Йордан, інакше люди Авесалома їх усіх знищать.
Ще до сходу сонця цар з усіма своїми людьми перейшов річку в неглибокому її місці. На цьому боці була пустеля, в якій подекуди траплялися міста, де жили люди. Так Давид зі своїми друзями прийшов до Маханаїму. Троє заможних людей цього міста, коли побачили стомлених і виснажених ізраїльтян, принесли їм постелі для відпочинку, посуд для приготування їжі, пшеницю, ячмінь, борошно, овочі, мед, масло, сир, а також привели велику й дрібну худобу, щоб люди мали свіже м’ясо. Бог прихилив серця цих багатих людей до царя, і вони зробили для Давида і його людей багато добра.
Перебуваючи в пустелі, Давид часто молився і благав Бога підтримати його. Він усвідомлював справедливість покарання Божого, тому залишався смиренним.
Такими і ви маєте бути, діти, коли вас карають за ваші погані вчинки. Якщо ви справді жалкуєте про них, ви не будете сердитися на тих, хто вас карає – на батьків, бабусь чи дідусів, вчителів.
ЗАПИТАННЯ:
- Чому Давид дозволив говорити прокльони на свою адресу?
- Чому Давид зі своїми людьми серед ночі переходили Йордан?
- Як зустріли Давида жителі міста Маханаїм?
- Як реагував Давид на Боже покарання?