Даниїла 3
Ми з вами пам’ятаємо, що у Вавилоні царював Навуходоносор, який завоював Юдею і зруйнував Єрусалим, а найкращих людей забрав у полон, залишивши в юдейському краї тільки найбідніших і хворих. Одного разу цар задумав і зробив із золота величезну статую, заввишки в шістдесят ліктів і завширшки в шість ліктів, яку розмістив у долині поблизу Вавилона.
Для врочистого посвячення і поклоніння золотому ідолу цар наказав зібрати всіх високопоставлених вавилонян: сатрапів, заступників, суддів урядників та інших. Коли зібрався великий натовп людей, тоді царський слуга гучним голосом оповістив: «Того часу, коли ви почуєте голос рога сопілки, гітари, гусел, псалтиря, флейти та всілякого роду музику, падайте й поклоніться золотому бовванові, якого поставив цар Навуходоносор. А той, хто не впаде й не поклониться, тієї ж хвилі буде вкинений до середини палаючої огненної печі».
Для всіх нечестивих ідолослужителів було радісно вклонятися новому золотому ідолу, нехай він і був лише мертвою рукотворною статуєю. Але ж у вавилонському полоні були юдеї, які знали Істинного Живого Бога і вклонялися тільки Йому.
До царського палацу потрапили четверо полонених юнаків з Юдеї. Всі вони щиро любили Бога і залишалися вірними Йому навіть під страхом смерті. За це Господь благословив їх, і головного з них – Даниїла, цар залишив при собі в палаці, а трьох друзів Даниїла, яким Навуходоносор дав нові імена Шадрах, Мешах та Авед-Неґо, поставив начальниками в землях вавилонського краю.
Коли на поклоніння золотому ідолу було зібрано всіх начальників, серед них опинилися й троє друзів-юдеїв. Як і всі інші, вони чітко почули наказ царя і знали, що чекає на людину за непослух. Але ж це було ідолопоклонство! Кого вони повинні були слухати: Бога чи вавилонського царя? Розуміючи, що вони прирікають себе на загибель, Шадрах, Мешах та Авед-Неґо без вагань обрали залишатися вірними Істинному Живому Богу! Тому, коли залунала музика і всі навколо попадали ницьма до землі перед ідолом, вони троє непохитно залишилися стояти.
Про цей непослух миттєво було повідомлено Навуходоносору. Цар розгнівався і наказав привести їх до нього. Коли привели юнаків, цар запитав їх: «Чи це правда, що ви не служите нашим богам і не вклоняєтеся золотому ідолу, якого я поставив? Даю вам останній шанс – коли заграє музика, вклоніться ідолу, інакше я спалю вас живцем».
Чи злякалися друзі за своє життя? Ні, вони твердо вірили, що з ними Господь, тому відповіли царю: «Якщо наш Бог, Якому ми служимо, може врятувати нас з палаючої вогнем печі, то Він урятує й з твоєї руки, о царю! А якщо ні, то нехай буде тобі, о царю, відомо, що ми не служимо твоїм богам і не вклонимося золотому ідолу, якого ти поставив!»
Почувши такі зухвалі слова, цар дуже розлютився, аж його обличчя перекосилося. Тоді він наказав не просто розжарити піч, а зробити в ній всемеро сильніший вогонь. А Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо слуги зв’язали та повели до печі.
Коли вірних Богові друзів кидали до печі, люте полум’я спалило царських слуг, які виконували царський наказ. За всім цим спостерігав Навуходоносор. Цар підійшов до спеціального отвору печі, щоб побачити передсмертні муки зухвалих переступників його наказу. І що ж він побачив? Серед вогню стояло вже не троє юнаків, а четверо. Четвертий був подібний до Ангела. Він захищав трьох друзів, щоб вогонь не спричинив їм ніякої шкоди: він не торкнувся ані їхнього одягу, ані тіла.
Цар настільки був вражений побаченим, що сам покликав до них: «Шадраху, Мешаху та Авед-Неґо, раби Бога Всевишнього, вийдіть із печі та підійдіть до мене!» Коли троє юнаків вийшли, тоді цар і всі його радники, сатрапи, заступники побачили, що вогонь не торкнувся тих хлопців, і навіть запах паленого не відчувався від їхнього одягу.
Тоді цар Навуходоносор вигукнув: «Благословенний Бог Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо, що послав Свого Ангола і врятував Своїх рабів, які надіялися на Нього. Вони не послухалися царського слова, а дали свої тіла на вогонь, аби тільки не служити й не кланятися іншому богові, крім Бога свого. Тепер від мене видається наказ, що кожен із народу, люду та язика, який скаже щось зневажливе на Бога, якому служать Шадрах, Мешах та Авед-Неґо, буде суворо покараний, бо немає іншого Бога, що міг би так урятувати!»
На жаль, навіть таке чудо не сприяло покаянню Навуходоносора, але через цю ситуацію Бог показав цареві хибність його віри, а трьох друзів високо підняв в очах нечестивого народу за те, що вони залишилися відданими Богу аж до смерті.
ЗАПИТАННЯ:
- Як Навуходоносор наказав вшанувати золотого ідола?
- Хто не схилився перед божком і що на них чекало?
- Що відповіли троє друзів, коли цар покликав їх і погрожував стратити за непослух?
- Розкажіть про диво, яке Бог вчинив із Шадрахом, Мешахом та Авед-Неґо.