Даниїла 6
Вавилонське царство завоював мідійський цар Дарій. Для кращого управління підкореним народом цар залишив сотню вельмож, які перед тим служили Валтасару. Бог прихилив серце Дарія до Даниїла, тому Божий слуга був призначений одним із трьох найвищих вавилонських вельмож. На жаль, усі сатрапи та управителі були ідолопоклонниками і вже давно ненавиділи Даниїла за те, що він мав Дух Божий, знання і мудрість від Нього.
Серця вавилонян сповнювала сильна заздрість до Даниїла, і вони замислили за будь-яку ціну знищити цього Божого мужа. Проте, як би не намагалися, але вони не знаходили в Даниїлі чогось злого, що було б гідним царського покарання.
Єдиним, що могли сатрапи та управителі поставити за вину Даниїла перед Дарієм, було поклоніння Істинному Живому Богу і зневага до вавилонських та мідійських ідолів.
Цар Дарій був пихатою самозакоханою людиною. Знаючи це, сатрапи, урядники й радники змовились хитрістю підмовити царя на такий указ, за порушення якого Даниїла б стратили. Ось що вони вигадали і з чим прийшли до Дарія: «Царю Даріє, живи навіки! Ось ми порадилися і склали наказ, щоб протягом тридцяти днів ніхто з людей не просив про будь-яку справу ніякого бога чи іншу людину, окрім тебе, царю! Нехай же буде цей наказ підписаний тобою, щоб ані за законом персів, ані за законом мідян не можна було його відмінити. А хто порушить твій наказ – буде кинутий до лев’ячої ями».
Даниїлові вороги знали, що Божий слуга щоденно тричі на день стає на коліна, звертаючи своє обличчя в бік Єрусалиму, і молиться Всевишньому. Даниїл робив так день-у-день протягом багатьох років і залишався вірним у своєму спілкуванні з Богом.
Що ж зробив Даниїл, коли дізнався про царський наказ? Може йому слід було продовжувати молитися таємно і не накликати на себе смертельну небезпеку? Ні, Даниїл продовжував щоденно відкрито молитися Богу, як робив це раніше, бо навіть смерть заради Господа вважав кращою, аніж зраду на користь бовванів.
Як же зраділи вороги, коли побачили, що досягли своєї мети! Не гаючи ані хвилини, вони побігли до Дарія і злорадно сказали: «Царю, живи навіки! Хіба не ти підписав наказ, за яким кожну людину, що протягом тридцяти днів проситиме будь-якого бога чи іншу людину, крім тебе, кидати до лев’ячої ями?» Цар відповів: «Слово моє тверде, і я не можу змінити його». Тоді ці злі люди сказали: «Даниїл, полонений юдей, не звертає уваги на твої слова і тричі на день молиться до свого Бога».
Почувши це, цар засмутився, бо не міг змінити свій наказ, щоб зарадити Даниїлу. До самого вечора цар намагався щось вигадати для спасіння вірного і праведного мужа, але так і не зміг.
Дарію нічого не лишалося, як покликати Даниїла і вкинути його до лев’ячої ями. Але перед виконанням вироку цар сказав Даниїлу: «Твій Бог, що ти Йому служиш, Він обов’язково врятує тебе!»
Коли Даниїла кинули в яму, отвір затулили великим каменем, на якому Дарій поставив свою царську печатку, щоб ніхто не міг його відкотити і випустити Даниїла.
Дарій страшенно сумував за Даниїлом, і, прийшовши до палацу, відмовився від їжі і розваг і цілу ніч не міг заснути, думаючи, що там зараз відбувається з Даниїлом і чи допоміг йому Бог?
На світанку цар поспішив до лев’ячої ями і жалібним голосом погукав Даниїла: «Даниїле! Бог, Якому ти служиш, чи зміг врятувати тебе від левів?»
Дарій не чекав, що почує голос живої людини, тому уявіть його здивування, коли Даниїл бадьоро відповів Дарію: «Царю, навіки живи! Бог послав Свого Ангола, який не дав відкритися левиним пащам, тому звірі не завдали мені жодної шкоди. Не перед Господом, ані перед тобою я нічим не завинив».
Як же зрадів Дарій, що Даниїл живий і неушкоджений! Цар наказав негайно ж витягнути Даниїла з ями, щоб на власні очі переконатися, що з ним усе гаразд.
Цар уже здогадався, що заздрісні вельможі навмисне влаштували все так, щоб цар своєю рукою знищив свого улюбленця, а їхнього конкурента. Тепер, коли Дарій переконався, що з Даниїлом справді все гаразд, він дав волю своєму гніву й наказав схопити сатрапів, урядників з їхніми родинами і кинути їх до лев’ячої ями!
Ще не встигли покарані дістатися дна ями, як леви накинулися на свою здобич і з’їли всіх. Так Господь покарав тих, хто хотіли вбити Його вірного слугу Даниїла.
На радощах, що Даниїл живий, цар Дарій написав листа і розіслав його по всьому своєму великому царству: «Від мене виданий наказ, щоб у всьому пануванні мого царства тремтіли та боялися перед Даниїловим Богом, бо Він Бог Живий й існує повіки, і царство Його не буде зруйноване, а панування його аж до кінця. Він рятує та визволяє, і чинить знаки та чуда на небі та на землі, Він урятував Даниїла від лев’ячої сили».
Діти, бачите, як Бог винагороджує за вірність Йому! Ні за яких обставин не відмовляйтесь і не зраджуйте служінню й молитві Богу, і Він винагородить вас за це!
ЗАПИТАННЯ:
- Чому деякі вельможі зненавиділи Даниїла?
- Що вони вигадали, щоб знищити Даниїла?
- Як Бог врятував Даниїла від левів?
- Як цар Дарій відреагував на Боже чудо?